Спогади про український Крим. Інститут Магарач

Поряд з Нікітським ботанічним садом був ще один цікавий туристичний об'єкт, щоправда, цікавий не для всіх, а лише для поціновувачів гарного вина, - Науково-дослідний інститут винограда і вина "Магарач". Магарач був заснований в 1828 році в урочищі Магарач на землях Нікітського ботанічного саду і основним напрямком його роботи, як можна зрозуміти з назви, був розвиток виноградарства. Казенна установа у складі Імператорського Нікітського ботанічного саду була заснована за Указом Миколи I від 01.09.1828 року за ініціативою генерал-губернатора Новоросії та намісника Бессарабії графа М.С. Воронцова. Завдання казенної установи були розроблені директором Імператорського Нікітського ботанічного саду М.А. Гартвісом в "Рапорті № 42" від 25.04.1828р. - це мало бути спеціальна установа для збору, посадки та розповсюдження власникам земельних ділянок виноградних лоз, передбачалося також закладення зразкового винограднику та навчання робітників протягом 15 років навичкам догляду за лозою. Завдяки ентузіастам і дослідникам цього інституту стало зрозуміло, що Крим - рай для винограду і виноробства. Саме тут досліджували сорти винограду, що привозили з Італії та Франції, виводили нові сорти, навчали молодь обробляти землю та плекати тендітні лози. 

в 2018 році у Інституту виноградарства і вина має бути 190 років.

  Навесні 1829 року було закладено перший дослідний виноградник, в 1834-1837 роках збудовано винний погреб. В 1836 році був прийнятий на роботу досвідчений французький винороб, який створив "Мускат рожевий Магарача" врожаю 1836р., три пляшки якого зберігалися у колекції вин інституту. Ці пляшки з вином були внесені до книги рекордів Гіннеса як найстарше вино Російської імперії. Була організована колекція саджанців винограду, засновано Магарацьке училище виноробства (пізніше реорганізоване в Нікітське училище садівництва, виноградарства і виноробства).

біля входу в дегустаційний зал теж є лев

 Екскурсію-дегустацію вин проводили саме в Магарачі (власне, Інститут знаходився в Ялті). Показали винний погреб з величезними бочками (пустими і повними), давали понюхати пробку з бочечки хересу, розповідали про славну історію та важкі часи інституту та виноградників. В 2010 році ніхто ще не знав наскільки важкі часи чекають попереду, хоча вже тоді можновладці потрошку відгризали клаптики від території виноградників для власних маєточків.

так виглядає Ялта з подвір'я Магарача

в цій бочці є вино

а в цій вже нема 😉

в дегустаційному залі Магарач

 На дегустації були столові та солодкі вина і хоча я дуже люблю саме сухі вина, не можу не згадати вино фантастичного смаку і кольору - Сердолік Тавриди - це був майже лікер. А ще на дегустації згадали часи "сухого закону", коли масово вирубували виноградні лози в Криму і Молдові, що призвело до самогубства колишнього директора інституту та відомого вченого Павла Голодриги. Трішки призупинив винищення виноградників, розроблений тут концентрат поліфенолів винограду "Еноант" (а назвали його натуральним барвником для легкої промисловості).

 Не пам'ятаю, щоб хтось не дзеленчав пляшками на зворотньому шляху. Кожен віз або фантастичне вино з Магарача, або Еноант (частіше - і те, і те).

  Зараз "Магарч" під санкціями, а за рішенням окупаційної влади Криму, сам інститут ліквідовано і власність Магарача передано у федеральну власність. Хоча, сайт інституту існує і навіть звітує про якісь конкурси, навчання, захист дисертацій.

Спогади про український Крим. Нікітський ботанічний сад.

 На південь від селища Нікіта розташований найстарший ботанічний сад Криму, заснований ще в 1812 році. Ця наукова установа була заснована для розповсюдження Кримом та півднем Російської імперії плодових, лікарських, декоративних та технічних рослин, які раніше тут не росли, але походять з земель, що за кліматом дуже схожі на Південний Крим. Завдяки Нікітському ботанічному саду в Криму з'явилися віялові пальми, гліцинія, кедр, падуб та розкішні виноградники. В господарство ботанічного саду входить декілька площадок: Верхній парк, Нижній парк, Приморський парк та парк на мисі Монтадор.

 Впродовж року в Нікітському саду проводилося багато тематичних сезонних та постійних експозицій рослин - розкішні розарії, парад хризантем, виставка ірисів, тюльпани а ще виставка-оранжерея кактусів. Кактусів було багато - маленькі і великі, пухнасті і колючі, з квіточками і без. Кактуси були одними з перших мешканців Криму, які постраждали від "руського миру".

з колекції кактусів Нікітського ботанічного саду

з колекції кактусів Нікітського ботанічного саду

з колекції кактусів Нікітського ботанічного саду

 Поруч з оранжереєю є маленька водойма з водяними лілеями, біля якої можна було відшукати маленькі скульптури кумедних цуциків і кабанчика.

  В ботанічному саду зібрано багато дивовижних рослин. Тут є і бамбукові зарості і секвойя,  оливи з лавровишнею, безліч дубів (до речі, а ви знали, що більшість видів дубів вічнозелені і лише декілька з них скидають листя на зиму), магнолії. Думаю, будь-який ботанічний сад гарний навесні, коли все оживає і квітне, але в квітні дерева та квіти в Нікітському ботсаду були приголомшливої краси.

аміністративна будівля оповита гліцинією

"кущ" тису ягідного

 На відкритих площадках Нікітського ботсаду може пощастити натрапити на тюльпанові коври. Надзвичайно гарні різновиди тюльпанів, переважно селекції Нікітського ботанічного саду. Тільки вслухайтеся в назви - Домівка для Дюймовочки, Синьоокий, Живе натхнення. Поруч квітли молоденькі сакури.

тюльпани селекції Нікітського ботанічного саду

тюльпани селекції Нікітського ботанічного саду

 А ще суничне дерево і лавровишня (а може і не вона).

суничне дерево

лавровишня

 Поруч гай ливанських кедрів, олив, біля каскадного фонтану є "маленькі" (в сенсі юні) секвойї та коркові дуби, яким вже під 200 років і вони вже дають цілком прийнятну корку, ну і, звісна річ, без квітучої магнолії в квітні нікуди.

верхівка юної секвої

коркові дуби

низ маленької секвої

в Нікітському ботанічному саду

фонтан за мотивами фонтану в Бахчисараї

Спогади про український Крим. Воронцовський палац і Алупкінський парк

 Воронцовський палац в Алупці, можливо, є найбільш відомим і відвідуваним туристичним об'єктом Південного узбережжя Криму. Він є одним з 7 чудес України в номінації "Замки, фортеці, палаци". Літня резиденція генерал-губернатора Воронцова збудована в 1928-1848 роках за проектом відомого архітектора Едуарда Блора, який доклав руку до Вестмінстерського аббатства та деяких фасадів Букінгемського палацу.

 Алупкінський палац Воронцова збудований з місцевого каменю діабазу, що є твердішим за граніт, отже майстерність каменярів, які його зводили була надзвичайною. Палац має 5 корпусів зі 150 покоями та зимовим садом. Після націоналізації в 1921 році, на щастя, тут влаштували музей, тому збереглося, в майже первісному вигляді, багато покоїв (Вестибюль з парадними портретами, Блакитна вітальня, Китайський кабінет, Зимовий сад, Парадна їдальня з полотнами французького художника Гюбера Робера, Ситцева кімната тощо), меблів, картин, книжок та скульптур. Північний фасад Воронцовського палацу схожий на палаци з епохи Тюдорів, західна частина нагадує лицарські замки, а південний фасад, що виходить до моря переносить до арабської Гренади, адже є майже точною копією Альгамбри. Тут навіть є напис арабською: "І немає Бога, крім Аллаха" (6 разів). Південний фасад вважається парадним входом, адже саме до нього ведуть розкішні сходи, які охороняють три пари мармурових левів.

Західний фасад Воронцовського палацу

Північний фасад Воронцовського палацу

Ай-Петрі

Західний фасад Воронцовського палацу

Парадний кабінет

меблі в Китайському кабінеті

Китайський кабінет

Вестибюль Воронцовського палацу

парадний портрет Катерини II в вестиблі Воронцовського палацу

Блакитна вітальня

Зимовий сад

Парадна їдальня, прикрашена полотнами французького художника Гюбера Робера

балкон для музик та фонтан в Парадній їдальні

Парадна їдальня і ще одне полотно французького художника Гюбера Робера

Три грації з Парадної їдальні

Південний фасад Воронцовського палацу

середній лев на сходах до Південного фасаду палацу

лев, що спить, на сходах до палацу

казковий Південний фасад Воронцовського парку

     До палацу приводить Верхній Алупкинський парк, в якому майстерно використано ландшафт і скелясті розсипи, найвідомішою з таких є Великий Хаос. А ще тут є водоспади і озерця, в прозорій воді яких, плавають білі лебеді. В парку, що займає 40 гектарів зібрана величезна колекція рідкісних рослин, є серед них і реліктові. З багатьох локацій Алупкінського парку відкриваються розкішні види на красуню Ай-Петрі.

Ай-Петрі

Воронцовський (Алупкінський) парк

Великий хаос

ліванський кедр в парку

і знову Ай-Петрі

   Нижній Алупкінський парк, який від південного фасаду веде до моря, різко відрізняється від Верхнього. Тут нема місця природнім витребенькам, все строго і вишукано - прямі алеї, фонтани, клумби. Один з фонтанів, що має назву Фонтан сліз нагадує відомий Бахчисарайський фонтан.

Фонтан сліз

  В 1945 році в Воронцовському палаці під час Ялтинської конференції Антигітлерівської коаліції мешкала Британська делегація. Основна робота конференції проходила в Лівадії, але попереднє обговорення питань, що виносились на порядок денний, велося на нарадах міністрів закордонних справ почергово в місцях розташування кожної делегації. Двічі ці наради збиралися в парадній їдальні Алупкінського палацу.