Пам'ятки античної архітектури в місті Бодрум.

 Бодрум - сучасне курортне місто, що має прадавню історію і унікальні архітектурні споруди різних часів і народів. Сучасний Бодрум розташований на гірських терасах, які оточують обширні затоки Егейського моря. Турецькі гіди називають Бодрум "Білим містом".

Бодрум - сучасний вигляд стародавнього Галікарнасу

Бодрум

  Місто було засноване колоністами-греками біля великої бухти і натепер дуже схоже на інші грецькі рибацькі містечка, що лежать на узбережжі Егейського моря, і, навіть на албанську Саранду. Щоб це відчуття спорідненості із предками-греками зберігалось, в Бодрумі суворо обмежена етажність будівель, їх колір повинен бути білим. Виключення не зробили навіть для тамтешнього McDonald's - змусили пофарбуватись у біле (завжди розповідають про цю історію 😉). У античні часи Бодрум був столицею досить великої і багатої провінції Карія і мав назву Галікарнас. Тут народився відомий грецький історик Геродот, панував жорстокий сатрап Мавсол (IV ст. до н.е.). В часи влади над Карією Мавсола столиця провінції Галікарнас вважалася найвеличнішим містом на всьому узбережжі Малої Азії.

 Завдяки Мавсолу маємо таке поняття як "мавзолей". Галікарнаський Мавзолей - храм-поховання сатрапа Карії Мавсола, вважається одним із 7 Чудес Стародавнього Світу. Будувати гробницю правителя заходилися ще за його життя. Добудовувала цю величну споруду чи то дружина, чи то сестра Мавсола Артемісія. Грецькі архітектори Піфій і Сатир у співпраці із скульпторами Леохтаром і Скопасом створили величну триярусну споруду, що була оздоблена величезною кількістю скульптур і барельєфів з батальними сценами. Висота споруди була 46 метрів. Гробниця поєднувала елементи пірамід фараонів, а завдяки колонаді була схожа на класичні храмі Стародавньої Греції. Гробниця Мавсола простояла майже 18 віків, навіть землетрус у XIII сторіччі зруйнував його лише частково. Майже остаточно знищили Галікарнаський Мавзолей лицарі-хрестоносці у XV ст. задля каміння, щоб цей будівельний матеріал використати для створення християнських храмів та фортець хрестоносців, а після старих розкопок і пограбувань мародерами від величної споруди залишилася купа каміння, хоча деякі елементи оздоблення і статуї задля порятунку змінили "прописку" і перебувають у Британському музеї, дещиця барельєфів і капітелей колон залишилася у Бодрумі. Існує декілька варіантів макетів реконструкції одного із 7 Чудес Стародавнього Світу.

сучасний стан Галікарнаського Мавзолею

Галікарнаський Мавзолей

рештки краси Галікарнаського Мавзолею

макет реконструкції Галікарнаського Мавзолею

Mausoleum of Halicarnassus

сучасний вигляд Галікарнаського Мавзолею

Галікарнаський Мавзолей

  На щастя, у XIX ст. під час проведення пошукових робіт британські археологи знайшли рештки мармурових плит із барельєфами історичного і міфологічного змісту. Частина тих артефактів експонується в Лондоні, іншу частину туристи мають можливість побачити в Бодрумі. Елементи скульптурних зображень, що вражають своєю майстерністю, розміщені у галереї, що розташована поряд із залишками фундаментів колон, сходів та підземних переходів Галікарнаського Мавзолея. Одне з найвеличніших архітектурних чудес наших пращурів, в наш час являє собою лише  скупчення невеликої кількості фрагментів.

 Ще однією спорудою античних часів у Бодрумі є театр, побудований у IV ст. до н.е. На щастя, театр, що вважається одним з найдавніших на південному узбережжі Туреччини, не втрачено. Сьогодні будівля із чудовою акустикою використовується за призначенням - в театрі проходять вистави і дають концерти зірки світової сцени.

амфітетатр в Бодрумі

 Ще однією туристичною цікавинкою Бодрума є брама Міндоса - головні ворота давнього Галікарнасу та частина стіни фортеці. Протяжність муру була 7 км, будувалися укріплення під час тиранії Мавсола. Пам'ятка частково зруйнована та все одно приваблює тих, хто бажає знати історію архітектури. Залишки стін фортеці дають уяву про муровання античних фортифікацій і вражають якістю підгонки величезного каміння (тут варто нагадати про такі ж якісні стародавні стіни в Бутрінті).

брама Міндоса

рештки захисних мурів Галікарнасу

шлях туристів і завойовників - брама Міндоса

ворота Міндоса

  В давні часи вважалося, що місто (фортеця) є підкореними, якщо завойовник увійшов саме через головні ворота. Тому переказують історію про те як Олександрові Македонському довелося входити з військом до Галікарнасу двічі - вдруге саме через головні ворота, через браму Міндоса. Фактично, він був уже хазяїном міста, але був змушений зайти до підкореного міста через головну браму, щоб офіційно закріпити свій статус володаря Галікарнасу. Не ледащі мандрівники можуть сьогодні підкорити Галікарнас безкровно (і безкоштовно, до речі, адже брама Міндоса відкрита нині для всіх безкоштовно).
 Перед брамою Міндаса є залишки гробниць, а також лежать певним чином орієнтовані кам'яні брили, збережена їх дивна послідовність (утворюють концентричні кола). Загадки античного світу ще чекають на розв'язання.

   Після історичної частини екскурсії пропонується відпочинок у вигляді "шоу килимів". Виготовленням килимів ручної роботи у Туреччині опікується Міністерство культури і туризму. У виставковому центрі демонструють деякі елементи створення килимів, розповідають про традиційні натуральні фарби та матеріали, що використовуються та демонструють розмаїття виробів. Все, що бачите, можете придбати, вам навіть запропонують доставити це пухнасте диво до вас додому.

Півострів Мала Азія - скарбниця багатьох історичних таємниць (Туреччина, Сельджук)

 Півострів Мала Азія натепер належить Турецькій Республіці. Його географічне розташування на світовій мапі визначило для Малої Азії бути перехрестям цивілізацій та шляхів, що поєднують декілька континентів. Внаслідок цього, саме тут сконцентрована величезна кількість пам'яток  історії і архітектури різних епох.

 Мала Азія - це місце, де відбувались криваві битви за панування, а задля утвердження і закріплення влади зводилися архітектурні шедеври. Тому зовсім не випадково, 2 з 7 Чудес Світу (чудес архітектури стародавнього світу) були побудовані на території сучасної Туреччини: Храм Артеміди в Ефесі і Галікарнаський Мавзолей.

  Неподалік від стародавнього міста Ефес (воно заслуговує на окрему розповідь) розміщується невеличке сучасне місто Сельджук, поряд з ним розташовані вельми значущі історичні і архітектурні пам'ятки.
 За хронологією першим потрібно згадати Храм Артеміди у Ефесі - одне з чудес архітектури Стародавнього Світу. Батьківщиною богині Артеміди, богині родючості, полювання, покровительки тварин, була затока Кючюк Мендерес. Мешканці тих земель карійці і мелегрєли у своїх молитвах звертались до неї як до Великої матері.
 В 356 році до н.е., в ту ніч, коли народився Олександр Македонський, храм Артеміди у Ефесі підпалив психічно неврівноважений чоловік на ім'я Герострат. Натепер від шедевру античної архітектури зилишилася одна колона (із гніздом лелеки), що стоїть на болотяній місцині. За версією гіда храм Артеміди було зведено саме на болотистій площадці, щоб запобігти руйнуванням внаслідок сейсмічних коливань. У часи величі просторий храм одночасно відвідували декілька тисяч людей, а створювали його знамениті скульптори і архітектори.

залишки одного з 7 Чудес Стародавнього Світу - Храму Артеміди в Ефесі

реконструкція Храму Артеміди в Ефесі

залишки Храму Артеміди в Ефесі

залишки Храму Артеміди в Ефесі

  Залишки храму Артеміди були використані нащадками. Результати цього хазяйновитого використання знаходяться майже поруч - це культові і фортифікаційні споруди більш молодих епох і культур. Пам'ятка раннього християнства - базиліка Святого Іоанна, поряд з базилікою - мечеть Сельджук Іса Бей, а трохи вище на невеличкому пагорбі - фортеця часів Візантійської імперії. На створення всіх цих споруд вистачило рештків величного храму Артеміди (адже навіщо шукати і доставляти будівельні матеріали, коли ось вони, поруч).

базиліка Святого Іоанна, мечеть Сельджук Іса Бей та фортеця

 На відстані 9 км від міста Сельджук на горі Бюльбюль знаходиться дім Діви Марії, дім, в якому під опікою Святого Іоанна, вона провела останні роки свого життя. Про це місце повідомила у XVII ст. німецька монахиня, яка побачила цю місцину уві сні. Вчені почали шукати підтвердження її видінням і зрештою, за допомогою місцевих мешканців, які з давніх давен вшановують тут 15 серпня Діву Марію, знайшли рештки стародавнього будинку.  Цей старовинний дім наразі невеличка церква - місце паломництва великої кількості християн, хоча і мусульмани  дуже шанують Діву Марію. Поряд із домом Діви Марії розташовані 3 гойні джерела: одне надає сили і здоров'я, друге допомагає в коханні,  а третє додає щастя і талан (гіди, зазвичай попереджають туристів, щоб ті не забули взяти саме 3 пляшечки, бо інакше буде дуже важко обрати від чого відмовитися - від, кохання, щастя чи здоров'я). Неподалік є старовинна кам'яна купіль, де в давні часи проводили обряд хрещення.

Діва Марія зустрічає паломників

дім Діви Марії

купель біля дому Діви Марії

  З містом Сельджук пов'язані апостоли Павло та Іоанн. Вважається що Святий Павло неодноразово навідувався в ці місця, а Святий Іоанн перебував тут 11 років і писав Євангеліє. Похований Святий Іоанн на відстані 10 км від Сельджука у базиліці, що знаходиться на схід від храму Артеміди і була збудована на пагорбі Айсолук у першій половині VI ст. за наказом імператора Юстиніана.
 Дійсно, Туреччина - це країна, де справи пращурів нагадують про себе майже на кожному кроці.
 Сучасне місто Сельджук відоме ще й завдяки своїй кераміці. На мистецтво художньої кераміки Туреччини, ще з часів Османської імперії величезний вплив здійснювали візантійські і сельджукські традиції. Сельджуки залишили по собі величезний спадок рідкісних зразків кераміки, що була виготовлена ще у XIII ст. Часто їх стиль називають "румі", він бере початок із стародавнього Риму, а набуває різнобарвності елементів вже у часи Візантії. За часів Османської імперії, внаслідок військових походів, орнаменти увібрали ознаки культур Персії, Сирії, Середньої Азії. Туристам буде цікаво завітати до майстерні (поряд обов'язково є крамничка), де виготовляють чудові яскраві побутові і сувенірні вироби. Майстри залюбки розкажуть про значення квіточок, сплетіння узорів та  кольорів фарб. Втриматися від придбання хоча б маленької вазочки, попільнички чи набору бардаків буде вкрай важко, бо вироби дійсно дуже красиві.

сувеніри з Туреччини

Боко-Которська бухта (Которська затока) - самий південний фьорд Європи

 Туристам, що тішаться морем і сонцем на Будванській рів'єрі або в місті Котор, пропонується чудова і дуже насичена враженнями і інформацією подорож - морська мандрівка кораблем уздовж всієї Боко-которської затоки. Кажуть, що Которська бухта - це найглибший фьорд Середземномор'я, створений самою природою, оточений узбережжям Чорногорії та Хорватії. Але це не зовсім фьорд - це затонулий каньйон річки Бокель, що стікає з плато гори Орель.

  Екскурсія відбувається на теплоході, розпочинається у старовинному місті Котор, що лежить у південно-східній частині затоки. Місто Котор є центром морського господарства, культури, освіти і туризму. Котор, як історична і архітектурна перлина Середземномор'я, перебуває  під охороною ЮНЕСКО. Тут розташована старовинна генуезька фортеця, мури стін якої піднімаються між гірськими скелями на 5 кілометрів і подекуди сягають висоти 20 метрів. Фортеця (Святий Іван) займає крутий схил гори і ведуть до неї 1426 сходинок на висоту 260 метрів.

мури фортеці Святий Іван

захист з боку моря фортеці Святий Іван

  Місто Котор з'явилося у IV-V сторіччях, у часи панування на цих землях Візантійської імперії. У XI ст. місто стає справжнім осередком південних слов'ян, у 1814-1918 роках перебуває під владою Австро-Угорської корони.

 До архітектурних цікавинок Котора слід віднести кафедральний собор покровителя мыста Святого Трифуна (1166 р.), романтичну церкву на площі Піяца Грека (кінець XII ст.), яка перебуває у спільному володінні католиків і православних (мала 2 вівтаря), найвужчу вулицю в світі із назвою "Дозволь мені пройти", оскільки розійтися інакше два пішоходи не могли (хоча подібні вулички шириною в одну не дуже товсту людину є і в інших старих містах Європи, наприклад, в Празі).

місто Котор

місто Котор

  З Котора прямуємо до морських воріт Которської затоки. Тут біля гирла фьорду височіють фортеці, збудовані за часів Австро-Угорщини, одна з них на острові Мамула зберігає ім'я австрійського намісника. Фортеці надійно захищали вхід до затоки з боку Адріатичного моря.

фортеця Мамула

фортеця Мамула

надійний захист Которської бухти

  Неподалік від гирла затоки між островами з фортецями туристам пропонують купання (трап з борту корабля) у глибоких, прозорих і яскраво-блакитних водах Боко-Которської бухти. Потім обід на кораблі (за бажанням рибне або м'ясне меню) щоб туристи не втратили змогу продовжити насолоджуватися чудовими краєвидами.

 Мандрівка уздовж берегів Боко-Которської бухти вражає красою мальовничих куточків природи і пам'ятками архітектури різник періодів. Цей дуже бажаний для завойовників регіон змінював підпорядкування досить часто. Маленькі затишні міста Лепетані, Герцег Нови, Прчань, Муо, Веріге, Пераст демонструють чудово збережений середземноморський стиль архітектури, розповідають про часи правління Венеційської республіки, Візантії і Османів. У місті Герцег Нови видно фортецю Сахат Кула, що зведена в період панування турків.

  Існують і заіржавілі залишки свідоцтв ніжної дружби з СРСР: бази радянських кораблів (які підрядилися рекультивувати та перетворити на курортну зону чи то турки, чи то китайці), торпедні бази, скельні укриття і купа мотлоху.

заіржавілі свідоцтва дружби з СРСР

заіржавілі свідоцтва дружби з СРСР

  Біля міста Бієла - вже сучасні доки судноремонтного заводу, багато важких кранів і кораблів.

пляжі і судноремонтний завод біля міста Бієла

судноремонтний завод біля міста Бієла

судноремонтний завод біля міста Бієла

  У XII-XIV моряки міст Пераст, Прчня і Доброта утворили військово-морський союз і школу майстерності мореплавства капітана Марка Мартиновича. Поблизу міста Пераст розташовані 2 острови: один природний, інший - створений людьми.

 Острів Святий Юрай - природній, має церкву Святий Юрай, кладовище і стародавнє абатство бенедиктинців XII сторіччя.

острів Святий Юрай

острів Святий Юрай

 А штучний острів (з каміння та уламків старих кораблів) - Богородиці Скелі із храмом, що є завітним найсвятішим храмом моряків і рибалок. Окрім ікон і чудових полотен стіни храму прикрашають золоті і срібні пластинки - дари моряків (що були трішки піратами, але хто з нас безгрішний😉), що повернулися після успішно завершеного плавання. Згідно давніх оповідань, саме тут морякам явилася з моря ікона Діви Марії, тому на цьому місці був створений людськимии руками острів з храмом.

острів Богородиця на Скелі

оздоблення церкви Богородиці на Скелі

оздоблення церкви Богородиці на Скелі

острів Богородиці на Скелі

   Вузький вхід до бухти біля міста Пераст мав в давнину непогані захисні споруди, частина з яких збереглася і натепер.

місто Пераст

    Про місто Герцег Нови кажуть, що "тут живеться завдяки сонцю і заради сонця", перші поселення в цій місцині відомі із V ст. Хазяйнували тут іллірійці, потім греки, потім - величезна кількість усіляких загарбників. Власне, місто має дату заснування 1382 рік і перша назва його була Святий Стефан. Неподалік від Герцег Нови знаходиться відомий курорт Ігало. Тут засновано Інститут фізіотерапевтичної медицини і реабілітації, адже тут є цілющі мінеральні води і гойні грязі.
 Цікавим є і місто Тіват, засноване у 1326 році. Тут розташоване міжнародне летовище (що працює лише влітку і в світлу пору доби), місто також є центром яхтінг туризму.