Мира (Демре) - резиденція Святого Миколая

 Поїздка в місто Демре, поряд з яким перебувають руїни стародавнього міста Мира (Мири Лікійські) може стати поєднанням паломництва до християнської святині і екскурсією до витоків античного світу.

 Стародавня Мира Лікійська, а сьогодні місто Демре, що у Туреччині, відоме по всьому світі як місто, в якому єпископом був Святий Миколай, заступник дітей, незаможних людей, мореплавців та мандрівників. Саме тут Святий Миколай отримав сан єпископа і продемонстрував деякі з чудес, найважливішим з яких були доброта та любов до ближнього, ким би він не був. Внаслідок серії землетрусів церква, де служив Баба Ноель (Дідусь Миколай), знаходиться на 7 метрів нижче рівня землі. Під однією з мармурових плит храму був похований Святий Миколай, Однак, у 1087 році значну частину мощей було викрадено італійськими моряками і перевезено до міста Барі. Це була не остання крадіжка останків Святого Миколая - в тому ж таки XI столітті моряки вже з Венеції викрали ще частину, лишивши невеличку дрібку мощей зберігачам-охоронцям храму, де служив і сподівався знайти спокій Святий Миколай. На тепер, мощі Святого Миколая є в Барі і в Венеції, в Санкт-Петербурзі і в музеї Анатолії, дрібка праху лишилася і в Демре. Миколай-чудотворець, Святий Миколай,  Баба Ноель, Санта Клаус - так сьогодні називають цілком реальну історичну постать, що своєю безкорисливістю і вірним служінням людям отримала повагу і шанування, а силою віри і слова здійснювала чудеса.

Святий Миколай Мирлікійський

 Частина храму Святого Миколая зруйнована, частина дуже добре збереглася, частина  законсервована і перебуває під накриттям, а інша - відновлювалась декілька разів (про це свідчать різні варіанти влаштування склепінь), кажуть, що навіть Романови долучалися до цього (хоча, як на мене, краще б будували в своїй країні). У повній цілості перебуває центральний неф храму, апсида, де розміщувався вівтар і одна з бань собору з витонченими і, інколи, дуже незвичними фресками - саме тут маєте змогу пригадати, що учнів у Христа було 13. В храмі матимете змогу побачити стародавню мармурову плиту, в якій хрест стилізовано під якір - свідчення того, що Святий Миколай опікувався мореплавцями.

дуже незвичний розпис - тут 2 Ісуса...і не тільки

  Освячені ікони і сувеніри можна придбати у церковній крамниці (не тільки біля храму, але й в центрі міста). В центрі Демре і біля входу до собору височіють статуї Святого Миколая. Пам'ятник в центрі міста - Баба Ноель із дітьми. Двічі на рік під патронатом Патріарха Константинополя відбуваються богослужіння і свята на честь Святого Миколая.

 Друга частина екскурсійної програми в Демре - відвідини стародавнього міста Мири Лікійські. Мира вважалась одним з найбільш значущих міст Лікійської держави. Появу міста вчені датують V ст. до н.е. В ті далекі часи Мира була столицею Лікії, навіть карбувала власні монети. У I ст. н.е місто увійшло до складу Римської імперії. Однак з VII сторіччя почався занепад цього портового міста. Причиною стало замулювання судохідної річки Мирос, яка поєднувала Миру з морським портом Андріаке. Руйнувань додали і арабські завойовники. Натепер місто знаходиться за 5 кілометрів від моря.

 Від минулих часів величі непорушною залишилися частина кам'яної стіни фортеці.

рештки мурів фортеці Мир Лікійських

Зберігся у непоганому стані античний театр на 9 000 - 10 000 відвідувачів, елементи оздоблення супутніх театральних споруд. Театр, що побудовано за часів римського панування, розташований біля скелястого пагорба. Будівельники античних часів майстерно використали місцевий рельєф. Біля театру - ціла галерея барельєфів із зображеннями античних героїв і театральних подій. В сьогоденні театр продовжують використовувати для проведення різноманітних фестивалей.

  Позаду театру і вище на високому пагорбі розміщується величезний некрополь. Багато оздоблені склепи - поховання лікійців, вирубані в скелястій породі мають висічені величні фасади з колонами і скульптурами. Східці ведуть до верхніх (ближчих до неба) поховань, що належали місцевій еліті. Саркофаги на схилі пагорбу нагадують бджолиний вулик, деякі мають великий внутрішній простір, певні написи та скульптурні зображення.

 Фасади склепів некрополя, так само як і інші споруди античного періоду, - джерело для роботи науковців і дослідників. В частині некрополя, що має назву морський некрополь є скульптурна сцена прощання сина, який йде на війну з батьками. Відомим є фасад "фарбованого" поховання, який зберігає історію цілої родини.
 З вікон автобуса можна побачити нещодавно знайдені майбутні туристичні принади. Туреччина в цьому сенсі благословенна країна.

   Наприкінці подорожі туристів чекає сюрприз: відвідування майстерні, де обробляють онікс. Туреччина має великі поклади оніксу. Колір і прозорість цього каменя залежать від глибини його знаходження. Тож, майстерня - це і фабрика з обробки великого розмаїття оніксу, і виставковий центр готової продукції, який одночасно є і крамницею. Пропонують  сувенірні вироби, посуд і жіночі прикраси з усіх можливих видів оніксу. Кольорова гама: білий, кремовий, всі відтінки зеленого з вкрапленнями і без, коричневий і найзагадковіший з усіх - чорний. Гід із задоволенням розповість про цілющі властивості різних видів оніксу, щоб ви з  повним розумінням підібрали собі найнеобхідніший і найкорисніший сувенір😉

Античне місто Фаселіс - перлина провінції Анталія (Кемер)

 Пляжний відпочинок на узбережжі поблизу Кемера цілком можливо поєднати із цікавою ознайомчою екскурсією до рідкісної архітектурної пам'ятки - залишків античного міста Фаселіс, яке має багату історію і унікальні особливості.

 Вважається, що місто Фаселіс (Фазеліс) було побудовано дорійцями з Родосу у 690 році до н.е., але археологи стверджують, що тут були більш давні поселення ще до колонізації. Місто лежить на невеличкій рівнині поблизу моря, що було надійно захищене з суходолу горами. Стародавній Акрополь лежить на півострові із трьома бухтами: північний лиман, середній лиман, що одночасно був і корабельнею та південний лиман (південна гавань, північна гавань, міська гавань). При такому розташуванні, цілком зрозуміло чому пірати-лікійці вподобали цю місцину для одного з своїх міст. Морська затока використовувалась у військових цілях. У 333 році до н.е. Олександр Македонський утворив у місті Фаселіс морський арсенал на час зимового  відпочинку свого війська.

південна гавань

північна гавань

  Унікальність цього античного міста полягає в тому, що всупереч розташуванню у сейсмічній зоні, збережена структура міста (система планування). Велика кількість архітектурних пам'яток знаходиться під рослинним прикриттям, але туристи мають змогу побачити акрополь, частини величного акведуку, що постачав з гір питну воду до міста, терми, агору, відвідати стародавній театр, здійснити прогулянку широким брукованим проспектом. Ця чудова кам'яна дорога веде до гавані, оснащена з боків трибунами для глядачів, оскільки використовувалась для перегонів на колісницях. Театр (II ст. до н.е.) на 3000 відвідувачів має 5 входів і одноповерхову будівлю сцени. Відповідно до методики археологів підрахунку чисельності за кількістю місць у театрі, Фаселіс мав 15 тисяч мешканців.

брукований ценральний поспект Фаселісу

головний проспект Фаселісу, що увінчувався воротами Адріана

стіна сцени театру

театр в Фаселісі

   В центральній частині міста розташовані 2 лазні різних періодів, базарний майдан, торгівельна агора, агора Дамітан, залишки старовинних храмів (храму Афіни). Частини акведуків, які мальовничо оточені сучасними пухнастими соснами, особливо опори і арки, говорять про майстерність давніх будівельників.

акведук в Фаселісі

агора

мала лазня

велика лазня

  Зазнали руйнувань чи частково пішли під воду, але все одно є цікавими залишки кам'яних стін, що оточували місто. Найкраще збереглися театр, лазні, базарний майдан і торгівельні ряди, деякі храми, рештки житлових будівель, ворота Адріана. Трохи у віддаленні від центральної частини, на пагорбі зберігся некрополь міста. Всі ці пам'ятки належать до часів Лікійського союзу, давньогрецькому і римському періодам. В деяких елементах оздоблення капітелей колон присутні рослинні (виноград) орнаменти, що свідчить про певний вплив персів.

рештки житлових будівель Фаселісу

захисні мури Фаселісу

   Кемер лежить у зоні субтропічного клімату, тож рослинність тут буяє усіма фарбами веселки. Дуже багато різновидів бугенвілії, що оплітає, немов яскрава ковдра альтанки і будівлі. Безліч кущів олеандру, що прикрашають узбіччя доріг і часто-густо зустрічаються в лісах обабіч доріг. Квіти в олеандра дуже красиві і різнобарвні (від білого до бордо), але рослина дуже отруйна. Олександр Македонський втратив частину свого війська під час перепочинку біля Фаселісу, його воїни використали гілочки олеандру для приготування м'яса на кострі. Результат - смертельне отруєння.

 Другою частиною подорожі буде візит на гору, що дихає вогнем. Гора Янарташ або Химера - містичне видовище, що супроводжується легким ароматом пекла 😉. За легендою на цій горі колись дуже давно жила жінка-чудовисько Химера, про яку писав Гомер в своїй "Іліаді", а після перемоги над нею, її загнали під землю і звідти вона дихає полум'ям.  Вогонь виривається прямо з землі, тому зрозуміло що тут в давнину був храм, присвячений богу Гефесту. Є тут і рештки явно християнського храму. Підйом на гору доволі важкий, але видовище того варте.

дорога до химерних вогнів

вогні Химери

вогні Химери

рештки давньогрецьких будівель

а це вже рештки християнського храму

  А на завершення мандрівки, втомленим туристам пропонують ознайомлення з місцевими плодово-ягідними винами. В дегустаційному залі із гідом-сомельє проходить дегустація ароматного фруктового вина. Якщо вишневе і полуничне вино ніяк не здивує, то такі вина як гранатове, з плодів ожини або плодів шовковиці будуть цікавими. Головне втриматися і не придбати забагато.