Місто Анталія - перлина південної Туреччини

 Відпочинок у Туреччині набуває все більшої і більшої популярності. Мешканці країни відзначають, що любов до Туреччини в світі стрімко зростає. Місто Анталія із населенням близько 1 млн осіб - центр туризму всього південного узбережжя Туреччини.

 Назва міста схожа на ім'я свого засновника - грецького царя Атталосом з Пергама. У II ст. до н.е. цей добродій, скориставшись природним лиманом Середземного моря, побудував корабельню. У період панування Римської імперії місто мало назву Атталія. Розташоване на високих пагорбах, місто стрімко збільшувалось, здійснювався його благоустрій і захист: мурувалися фортифікаційні споруди як з суходолу, так і з боку моря.

Світлина старої гавані Анталії з сайту https://www.goturkeytourism.com

 У 46 році місто відвідав Святий Павло, і з того часу місто стає центром християнства.

 Вже в IX ст. візантійці будують стіни нової фортеці для  захисту від арабського проникнення, але це не завадило регулярним спробам захопити Анталію. У XII сторіччі Анталія була у центрі хрестових походів, у XIII ст. належала вже туркам-сельджукам, а у XIV ст. увійшла до складу Османської імперії.

 Археологічні дослідження, що провадяться на території міста, виявили численні артефакти римського, візантійського, сельджукського і османського періодів бурхливого життя міста. "Здобич" з розкопів експонується у 8 залах музею Анталії.

 Стіни фортеці датують II ст. н.е. і їх основою були значно давніші залишки мурів, збудованих греками. Захисні башти - справа рук сельджуків, а спадок від римського періоду - три тріумфальних арки ворот Адріана із колонами коринфського ордеру.

Ворота Адріана (світлина з сайту http://www.antares-tour.com)

Стара частина Анталії після певних реставраційних робіт була нагороджена відзнакою "Золоте яблуко". За межами стін фортеці розташовані культові споруди часів Османської імперії - мечеті Балі Бей (XV ст.) і Мурат Паша (XIII ст.), будівля Медресе (XIII ст.) на майдані біля порту і Мечеть на пристані. Анталія - це місто-музей під відкритим небом, тут відпочивальники природним чином мають можливість знайомитись із спадком різних цивілізацій.

Стара Анталія (фото з сайту https://www.presidential-aviation.com/private-jet-charter-antalya-turkey/)

 Анталія має чудово розвинену туристичну інфраструктуру: багато висококласних готелів із власними пляжами, безліч торговельних центрів і дискотек, порт і великий міжнародний аеропорт. Затишок і мальовничість місту надають парки і сквери, доглянуті і підтримувані в ідеальному стані. Окрім того, у зелених зонах облаштовані місця для пікніків. Місцеві пляжі в нових районах здебільшого мають статус громадських, відпочивальники з готелів також мають змогу ними скористатися. Саме в Анталії південне узбережжя Туреччини розділяється на піщані і галечні пляжі - на схід від Анталії (Белек, Сіде, Аланія) пляжі піщані, а на захід (Кемер) вже з камінцями.

 Незабутнє враження від водоспадів Анталії. Краса і гуркотіння прісного водограю, що пінним потоком летить у море, зачаровують. Бризки завислого водяного покривала лагідно оповивають відпочивальника у спеку, даруючи бажану прохолоду і можливість спостерігати безліч маленьких веселок.

водоспад в Анталії

веселки навколо водоспаду в Анталії

  Неподалік від міста облаштована доволі велика площадка (значно більша за футбольне поле), де кожного року відбуваються виставки-конкурси скульптур із піску за оголошеною заздалегідь тематикою. Деякі з цих монументальних скульптур справжні витвори мистецтва і заслуговували б на те, щоб бути збереженими, але...це лише сипучий пісок. Ця виставка була імперською, тобто присвячена була могутнім імперіям різних часів.

 Анталія ще й визнаний центр землеробства - тут вирощують цитрусові (2 врожаї на рік), банани, різноманітні овочі. Помаранчеві дерева (дикі, тому плоди їх не їстівні) прикрашають вулиці і, навіть трасу з міжнародного аеропорту до міста.

 Закладів харчування і торгових центрів в місті дуже багато. Окрім вишуканої кави, варто скуштувати полуничний і помаранчевий фреш, традиційні турецькі солодощі. Туреччина відома виробами своїх майстрів. Туристи (з грошима) мають змогу купити чудові шкіряні вироби, вишукані золоті і срібні прикраси, різного роду текстиль із бавовни або бамбуку, ковдри та килими. Пропонують різні варіанти сплати за обране і навіть доставку до вашої оселі, аби тільки ви не залишилися без покупки.

Памуккале - біла казка Туреччини.

 Чарівна мандрівка білосніжними пагорбами і залишками стародавнього міста чекає на вас. Памуккале - унікальне природне явище, а в перекладі з турецької назва цієї місцини означає "Бавовняний замок". Білосніжний схил гори, що іскриться у сонячних променях. викликає подив і захоплення.

Виблискують на сонці білі пагорби з чудернацькими терасами і басейнами (травертини), з яких "течуть" утворення, схожі на печерні сталактити. Місцеві пагорби дуже багаті на різноманітні мінеральні джерела (їх більше 400). Одне з джерел має воду, у складі якої велика концентрація кальція. Вода, що стікає схилами пагорба, випаровується, перетворюється на гель, який під впливом сонця і хімічних реакцій із повітрям перетворюється на сніжно-білу кальцієву поверхню. Сторіччями струменіла тепла джерельна вода (+37 градусів), взаємодіяла з атмосферою і застигала, створюючи натуральні архітектурні шедеври.

 На жаль, наслідком чисельних землетрощ стало зникнення певної частини джерел або зміна  їхніх русел. Тепер кальцинованої води не вистачає на відмолоджування усіх схилів, ті частини пагорбів, куди не потрапляє джерельна вода, тьмяніють аж до чорноти. Тому, заради збереження природою створеної краси, джерельну воду спрямовують по черзі на різні схили пагорбів. Пересохлі схили являють собою доволі сумне видовище.

  Дозволяється походити босоніж (виключно босоніж - про це кажуть численні попереджувальні таблички!) і навіть скупатися у басейнах та потоках, де вода завдяки великий концентрації мінералів, особливо кальцію, схожа на біло-блакитну емульсію. Такі собі молочні ріки з кисільними берегами.

 Поряд з джерелами лежать руїни великого античного міста Ієраполісу, що в перекладі з грецької означає "святе місто". Ця місцина була внесена до списку Світової спадщини ЮНЕСКО ще в 1988 році. Перші будівлі тут з'явилися аж у II тисячолітті до н.е. Історія міста доволі бурхлива, воно змінювало приналежність декілька разів, за однією з версій, саме тут схопили і стратили одного з 12 Апостолів - Святого Пилипа. Місто Ієраполіс неодноразово руйнувалося внаслідок сейсмічних особливостей місцевості, тому цілісної уяви про його структуру важко очікувати та і збереглося не дуже багато: великий театр, частина терм, некрополь, дуже красива колонада. Археологічні роботи ведуться досить активно, знайдені артефакти переносять у музей. Тут зібрана велика колекція скульптур дивовижно тонкої роботи, елементів колон і різноманітних споруд, фронтонів і різних видів оздоблення давньогрецького та давньоримського періодів існування міста. Музей розташувався в приміщеннях  стародавніх терм, досить великий і активно поповнюється артефактами з розкопок.

  Цілющі властивості місцевих мінеральних вод відомі ще з часів, коли ці землі входили до складу Римської імперії, десь з середини першого століття н.е. тут був курорт для аристократів. Терми Ієраполіса активно відвідувалися римськими патріціями. На тепер, від античних терм залишився басейн Клеопатри, як буде бажання, можна і собі в ньому скупатися (коштує задоволення десь 20 доларів). Назва басейну зовсім не є свідченням того, що тут оздоровлювалася красуня цариця Єгипту, - це рекламний трюк, що запровадили в XIX сторіччі задля залучення туристів. Басейн Клеопатри  доволі великий і не дуже глибокий, в центральній його частині залишені рештки колон стародавніх споруд, вода тепла, мінералізація води дуже суттєва, надає їй блакитного відтінку. Ближче до витоку джерела вода ще тепліша, цей "коридор" басейна має велику глибину, тому відвідують цю частину лише ті, хто вміють плавати. Потік води тут швидкий, а все тіло вкривається маленькими бульбашками (дуже приємне відчуття). Поряд із басейном можна набрати у пляшку джерельної води, а у крамничках поруч придбати косметику, що вироблена на базі води з джерел Памуккале.

  На шляху до узбережжя, зовсім поруч, лежить місто Денізлі - один з центрів легкої (текстильної) промисловості Туреччини. Вам обов'язково запропонують відвідини фабрики із величезним торговим центром власної продукції (турки дуже добре вміють рекламувати та пропонувати родзинки своєї країни). торговельні зали займають перший поверх будівлі фабрики, а промислові потужності займають 3 поверхи вище. Поблизу Денізлі вирощується бавовна і бамбук - основа всіх виробів. Окрім того, для завершеності циклу виробництва у місті Денізлі готують і технологів (інженерів) і працівників для текстильних підприємств. Продукція дуже приваблива і різноманітна - тут і рушники, і білизна, і ковдри, різноманітні серветки іті. Ціни значно нижчі, ніж на курортному узбережжі.