трохи ліричного гумору

Ніжин - славетне місто на Чернігівщині

 Ніжин попри сучасний темп життя зміг зберегти своє унікальне історичне обличчя, поєднавши затишок провінційного міста зі значною кількістю видатних історичних будівель. Місто з понад 800-річною історією, натепер районний центр Чернігівської області, розташований на березі річки Остер і дарує прихисток 76 тисячам мешканцям.

Ніжин

 Перша літописна згадка про Ніжин датується 1147 роком, місто згадується як Уненеж. В літописах є також згадки про Унежен, Нежатин, Нежатину Ниву. На Нежатиній Ниві у 1078 році відбулася битвами між київськими князями за владу у Чернігові. У XII ст. Ніжин був фортецею Чернігівського князівства, яка в 1239 році була зруйнована монголами.

 Сучасна назва міста відома з 1514 року. У 1625 році на місці старого городища було зведене нове укріплення. Дерев'яно-кам'яна фортеці згадується у записах турецького мандрівника Евлія Челебі, який відвідував ті землі в середині XVII ст. Відповідно до знайдених креслень XVII ст. фортеця неодноразово вдосконалювалась, щоб відповідати на виклики часу. На жаль, до наших днів ніяких залишків її не дійшло.

 З XIV ст. Ніжин почергово входив до складу Великого князівства Литовського та Чернігово-Сіверських земель Московії. а у першій чверті XVII ст. тут запанувала вже Польща. У 1625 році Ніжин отримав Магдебурзьке право. У першій чверті XVII місто виросло і розквітло, за Богдана Хмельницького воно стало одним із найвідоміших полкових центрів Лівобережної України. Перший Український гетьман був талановитим військовим, окрім того мав менеджерські здібності. Саме за часів гетьманства Богдана Хмельницького до Ніжина було запрошено грецьких купців, які створили тут свою колонію, мали свій особливий магістрат і з успіхом займалися торгівлею. Влаштовувались торги та ярмарки, багатіли мешканці, розбудовувалось місто.

 У червні 1663 року у Ніжині відбулася сумнозвісна "Чорна рада". Тоді понад 40 тисяч козаків обрали нового гетьмана - Івана Брюховецького, а його конкурентів  - полковників В. Золотаренка та Я. Сомка було вбито.

 В центрі Ніжина височіє Миколаївський собор (1658-1668рр), зведений у стилі раннього українського бароко на кошти козацької родини Золотаренків. Як свідчить "Літопис Самовидавця" саме цей храм став центром драматичних подій "Чорної ради", коли козацька "чернь" обрала гетьманом солодкоголосого промосковського І.Брюховецького. Тут же, у Миколаївському храмі після обрання була складена і присяга. Храм неодноразово горів (хтозна, можливо таким було очищення його стін від скверни зради ідеалів), перебудовувався, а з 1920 по 1939 роки тут був склад. Тільки після реставрації у 1990 році пам'ятку повернули вірянам.

   Миколаївський храм будувався як домінанта майдану, тому він є "всефасадним", п'ятибанним хрещатим собором із центральною банею заввишки 30 метрів.

 У XVII-XVIII Ніжин був містом, де на гомінкому ринку можна було зустріти купців з усього світу. Економічним піднесенням місто завдячувало грецьким колоністам. Вже на початку XVIII століття в центрі міста звели грецькі церкви: Михайлівську (1717-1726 рр.) та Всесвятську (1786р.). Стиль Михайлівської церкви тяжіє до класицизму, має склепіння, що спирається на стовп, розташований у центрі. За своєю архітектурною формою храм схожий на будівлі поширені на Буковині та Балканах. Всіхсвятська (Всесвятська) церква - однобанний храм із вишуканими ганками, що оздоблені колонадами у грецькому стилі. Поряд розташована Троїцька церква (1733 р.). Три згадані храми утворювали єдиний комплекс  і були свідченням активності грецької громади у місті. Троїцька церква наприкінці XIX ст. зазнала певної перебудови: однобанний храм набув рис неокласицизму, отримав високу дзвіницю зі шпилем та вишуканим оздобленням. Зараз в ній перебуває чи то архів, чи то музей.

Грецька Всесвятська церква

іконостас Грецької Всіхсвятської церкви

Михайлівська та Всесвятська церкви

Троїцька церква з дзвіницею

навпроти Всіхсвятської церкви - Миколаївський храм

дзвіниця Троїцької церкви

Грецька Михайлівська церква

   В центрі Ніжина, біля торгівельних рядів височать бані-шоломи Благовіщенського собору (1704-1716 рр.). Величний храм будувався архітектором Г. Устиновим на честь перемоги імперії у Полтавській битві. Храм реставрується, але навіть у незавершеному вигляді, вражає своєю величчю. Це собор - монумент. Благовіщенський собор був багато оздоблений як ззовні, так і в середині, з часом багато чого було пошкоджено. До нашого часу не зберігся корпус келій чоловічого монастиря (XVIII ст.), перекритих склепінням, з глибокими підвалами та крамницями. Чоловічій монастир при Благовіщенському соборі зазнав декількох пожеж, відродження його відбувалось з 1803 по 1823 роки. Тоді над залишками келій було споруджено довгу церкву і трапезну церкву Святих Петра і Павла. При побудові Благовіщенського монастиря застосовано привнесену греками-переселенцями новацію: поєднання в одній будівлі декількох функціоналів - перший поверх - комерційний, другий - житловий.

Благовіщенський собор

Церква Святих Петра і Павла

Благовіщенський собор

  Ну і про толерантність - зовсім поруч із Благовіщенським собором уважний турист зможе знайти синагогу Золотницького - одноповерхову будівлю, в якій розташовувалася, власне, синагога та штат равинів. Тут же відбувалися різноманітні ділові зустрічі, інвентаризація майна єврейської громади, зібрання представників молитовних будинків та шкіл. Зведена синагога була за кошти сина купця київської купецької гільдії Хаїма Абрамовича Золотницького.

синагога Золотницького

  Є в Ніжині і жіночій монастир - Введенський. У XX столітті він істотно постраждав, але завдяки героїчним зусиллям сестер-черниць зараз відроджується. Вже відновлено, зведену у 1775 році у стилі українського бароко, Введенську церкву церкву, відбудовується дзвіниця, житлові і побутові приміщення.

Введенський жіночій монастир

  У 1752 році Григорович-Барський побудував у Ніжині церкву фантастичної краси - храм Іоанна Богослова. Цей храм скоріше був схожий на палац (але не сьогодні). Церква двоповерхова: на першому поверсі невеличкий "теплий храм", на другому - просторий об'єм величного собору. Вхід на другий поверх влаштовано за допомогою сходів-терас, легких і вишукано-палацових. Сьогодні цей храм перебуває в жахливому стані, сподіваюсь, що місто знайде меценатів, щоб відродити цю пишну красу.

храм Іоанна Богослова

  Дорогою до храму Іоанна Богослова уважно роздивляйтеся Ніжин, адже тут на вас очікує відомий мореплавець - першопроходець російської кругосвітньої подорожі Ю.Ф. Лисянський. Майже навпроти кам'яниця міського комерційного банку та жіноча гімназія, що була відкрита на кошти А.Ф. Кушакевича петербурзького золотопромисловця уродженця Ніжина в пам'ять про померлу дружину. Майже сотня дівчат кожного року отримувала в гімназії середню освіту.

будівля міського комерційного банку

міський комерційний банк та жіноча гімназія

пам'ятник мореплавцю Ю.Ф. Лисянському

  Зовсім поряд через річечку розташована ще одна історична і архітектурна перлина міста - будівля Ніжинської гімназії вищих наук. Велична споруда у стилі класицизм побудована в 1824 році архітектором Л.Руска. Навчальний заклад був заснований сенатором А.Безбородьком, був одним з трьох найбільш поважних у імперії аристократичних вищих навчальних закладів. В Ніжинський гімназії навчався Микола Гоголь (з 1821 по 1828 р.), її закінчили Є.Гребінка, Л.Глібов та інші видатні особистості.

 Саме у Гімназії вищих наук (яка прирівнювалась до університету) вперше серед навчальних закладів Лівобережної України народився аматорський театр. У 1876 році на його сцену вперше вийшла Марія Адасовська - майбутня примадонна, більш відома за сценічним псевдонімом Марія Заньковецька.
 У центральному сквері Ніжина, в оточенні старовинних ліхтарів з ланцюгами стоїть цікавий пам'ятник Миколі Гоголю, споруджений у 1881 році за проектом П.Забіли.

М.В. Гоголь

 У 2005 році у Ніжині з'явився пам'ятник огірку. Знамениті ніжинські огірки у заплаві ріки Остер почали вирощувати знову ж таки греки. Проте початок промислового засолювання відносять до 1850 року. Довгий час рецепт оригінального розсолу тримався в таємниці. З 1879 році цей продукт став відомим всій Російській імперії. З часом, продукцію почали поставляти до понад 50 країн. Слава ніжинського огірка (тепер вже за різними рецептами) живе і сьогодні, а з 2004 року ніжинські огірочки поставляються до столу британської королеви Єлизавети II. Тож шануйте і купуйте українське, адже воно того варте!

пам'ятник ніжинському огірку

 Що ще дуже тішить у Ніжині - біля всіх пам'яток є таблички (які, до речі, QR кодом дають посилання на сайт міста, де можна розлого почитати про об'єкт перед вашими очима) https://nizhyn-travel.com.ua/uk/home.