 |
| Чернівці, театр ім. Ольги Кобилянської |
Буковинський край разом зі своїм головним містом Чернівцями належить до прадавньої української етнічної території, тобто земель, де формувався український етнос. У Середньому Придністров'ї та Верхньому Попрутті виявлені найдавніші (V ст.) достовірні комплекси слов'янських культур.
У політичну орбіту Києва слов'яни Буковини потрапили ще за часів перших Рюриковичів. Остаточно стали частиною Київської Русі за Володимира Великого і в якості прикордонної фортеці боронили торгові шляхи. У XIV ст. ця земля під назвою Шпинська потрапила під владу угорських королів, яких згодом змінили правителі Молдови. Не існує єдиної версії походження назви міста, яка б задовольнила всіх дослідників. Є версія що назва міста походить від давнього боярського роду Чорних, що володіли землями над Прутом, але фортеця не була феодальним маєтком, тому ця версія, хоч і має підгрунтя, все ж не підтримується солідними дослідниками. Є цікава версія, що назва міста походить від словосполучення "чорні вівці", але доволі дивно припускати, що саме тут випасали чорних овечок, а в інших місцинах - ні. Мабуть найпростіша версія - назва Чернівці почалася з Чернгорода - фортеці із земляними укріпленнями (на відміну від Белгорода - фортеці з укріпленнями з білого вапняка).
Цей щедрий край завжди приваблював завойовників. У червні 1713 року на Буковину увійшли турецькі війська, їхнє перебування тривало аж до 1774 року, коли після чергового переділу Східної Європи почалася зіркова доба Австро-Угорської імперії. В наступні 150 років Чернівці перетворились з провінційного напів села з глиняними хатами на прекрасне затишне і чисте європейське місто. Чистота Чернівців підтримується і сьогодні, і цей приємний факт також пов'язують з Габзбургами, адже за традиціями тих часів на площі міста не допускали людей у брудному взутті. 
Чернівцям більше 600 років, однак його розквітнення припадає на роки правління імператриці Марії-Терезії, тому згадуючи про столицю Буковини, місто часто називають маленьким Віднем.
Центральна вулиця міста, що ділить його майже навпіл - Головна. Бруківка, якою вимощена ця дуже довга вулиця лежить тут з XVIII ст., тобто з часів Австро-Угорщини (хоча місцеві ділки під прикриттям робіт з покращення дорожного покриття вже частково її продали за кордон). Уздовж Головної вулиці і на сусідніх розташована велика кількість чудових старих будинків з фантастичним декором.
У XIX ст. архітектура Європи мала за господарюючий стиль модерн, а в Австро-Угорщині він мав назву віденська сецесія. Відвідувач Чернівців зустрічає яскравий зразок віденської сецесії одразу, якщо прибув залізницею. Це вокзал Чернівців - яскравий зразок творчості архітектора Отто Вагнера.
На Головній вулиці розташована і одна з візитівок міста Чернівці - будинок-корабель. За місцевою легендою цей будинок один брат подарував другому, щоб той, в минулому, суворий морський вовк, не сумував за морем. А ще одна з місцевих оповідок каже, що конче необхідно скуштувати води з джерела із левом, що на першому поверсі будинку-корабля. Від чого саме рятує, вже важко згадати, але, мабуть, та цілюща вода дуже помічна від усіх хвороб.
 |
| Будинок-корабель |
Вулиця Головна розширюється, утворюючи Ратушну площу або площу Ринок. Будівля Ратуші зведена у 1848 році за проєктом архітектора Андреаса Мікуліча. У фундамент споруди закладено австрійські дукати. Будівля дуже пишна: має портик-колонаду і башту з балконом. Колись з цього балкону виголошувались рішення магістрату та чергували пожежні дозори. Вже декілька років з цього балкону щодня опівдні лунає сурма, що виграє легендарну "Марічку". Є також на башті годинник з курантами.
Поряд із будівлею Ратуші постала споруда Художнього музею із колекцією буковинського малярського мистецтва від турецьких часів і до наших днів, іконопису XVII-XX ст. Цю будівлю вважають однією з найвишуканіших сецесійних пам'яток Центрально-Східної Європи, вона має неперевершене майолікове оздоблення алегорічно-історичного змісту.
 |
| Художній музей Чернівців |
Пішохідна вулиця Ольги Кобилянської (колишня Панська) починається з Ратушної площі. Тут розташовані 2-3 поверхові будинки, що зведені у XIX ст., а нині відреставровані. Вулиця Ольги Кобилянської приваблює відпочівальників і туристів своїми кафе, ресторанами і міні-готелями. Тут розташовані дуже цікаві скульптурні композиції і саме тут знаходиться кафе-музей із старовинними цікавинками. А ще мостова вулиці нагадує туристові на декількох мовах, де саме ви знаходитесь. Кажуть, що в імперські часи цю, майже центральну, вулицю мили парфумами і підмітали пелюстками троянд.
 |
| початок вулиці Ольги Кобилянської |
Ім'я Ольги Кобилянської надано музичному театру міста Чернівців. Будівля театру вражає легкістю і вишуканістю. Відкриття театру відбулось у жовтні 1905 року і мешканці міста назвали його "мрією з оксамиту та золота". На всіх фасадах будівлі у нішах розташовані скульптури видатних музикантів і драматургів.
 |
| театр ім. Ольги Кобилянської |
Площа перед театром - Театральна площа, де облаштована чудова зона відпочинку з алеєю зірок і безліччю трояндових кущів. Також на площі примостився пам'ятний знак на честь народного віча щодо приєднання Буковини до Великої Украни. Прямокутник Театральної площі утворюють різностильові, але дуже цікаві з архітектурної і історичної точки зору, будинки. Наприклад, Чернівецький медичний університет - колишня Буковинська палата торгівлі і ремесел (стиль віденська сецесія), Єврейський народний дім, зведений за проєктом архітектора Т.Левандовського у 1908 році, прикрашений великою кількістю скульптурних композицій і барельєфів.
алея зірок на Театральній площі
Єврейський народний дім
Медичний університет і вежа ратуші
Одним з чільних майданів середмістя Чернівців, який розквіт за часів Австрійської доби, є площа Філармонії. Будинок Музичного товариства (нині обласна філармонія) постав за 2 роки (1876-1877 рр.), як головна концертна зала міста. Колишній готель "Бристоль" (знов віденська сецесія), що був архітектурною домінантою усього прилеглого кварталу, також прикрашає ансамбль площі Філармонії.
 |
| Філармонія і площа Філармонії |
 |
| колишній Бристоль |
Архітектурним символом Чернівців із статусом пам'ятки загальнонаціонального та світового (внесено до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО) значення є колишня резиденція православних митрополитів Буковини і Далмації (1864-1882 рр.). Нині ж тут розташовані центральні корпуси Чернівецького Національного університету. Університет носить ім'я Юрія Федьковича, на постаменті пам'ятника якому закарбована славетна рима:
"Я люблю мою Русь-Україну,
Я вірую в її будучину".
 |
| пам'ятник Юрію Федьковичу неподалік Університету |
 |
| дорогою до Університету |
Дивовижної краси будівлі університету утворюють каре із внутрішнім сквером. Головні складові: центральний - Мітрополичий корпус і бокові - монастирський корпус і семінарський корпус із Синодальним храмом на честь Трьох Святителів Вселенських – Василя Великого, Григорія Богослова та Іоанна Златоуста. Всі споруди виконані із червоної цегли, мають різблені фронтони і багате оздоблення. Навіть покрівлі, виконані із кольорової черепиці, мають візерунки, що повертають до буковинських народних традицій. Комплекс будівель Чернівецького Національного університету перебуває під охороною ЮНЕСКО, а ще є одним з 7 чудес України в номінаціїї "Замки, фортеці, палаци".
