Подорож крізь пустелю до пам'яток стародавніх Фів

 Єгипет приваблює численних туристів не тільки теплим морем і яскравим сонцем, а й можливістю на власні очі ознайомитися з архітектурними і аерологічними пам'ятками, про які відомо з підручників історії Прадавнього Світу. Тож, освіченій людині варто виділити день-два для мандрівки до столиці Стародавнього Єгипту міста Фіви (Луксор) та його околиць.

 Шлях від узбережжя Червоного моря лежить через жовто-сірі піски Аравійської пустелі, між темними пагорбами, що пожвавлюють доволі суворі краєвиди. Аравійська пустеля багата на корисні мінерали, але їх видобуток - завдання не для слабких. Через пустелю прокладена автотраса та залізниця.

на шляху трапляються і такі цікавинки

   Першу важливу зупинку екскурсійний автобус здійснює біля двох 20-метрових статуй, що мають назву Колоси Мемнона. Колоси - майже все, що лишилося від величного поховального храму Аменхотепа III, який вважався найбагатшим та найбільшим (навіть більшим за Карнакський храм). Храм будували ще за життя Аменхотепа III, на жаль, зараз від нього мало що лишилося. Статуї фараона (Колоси Мемнона) охороняли вхід до храму, обличчям були повернуті на схід до Нілу. Біля ніг Аменхотепа III розташовані менші фігури - мати та дружина, а на боці статуй викарбувані барельєфи, присвячені богу Нілу. Дослідники історії та старих сувоїв вважають, що храм був зруйнований потужним землетрусом в 27 році до н.е.

    Пояснення чому пам'ятка має назву Колоси Мемнона полягає в тому, що на світанку один з Колосів співає пісню про подвиг Мемнона (що перекладається як Правитель ранкової зорі) - сина царя Ефіопії, якого батько відправив на допомогу Трої, яка була в облозі армії греків. Звучання Колоса було настільки чистим та потужним, що вважалося знаком прихильності богів і навіть використовувався для ладнання музичних інструментів. На жаль, після реконструкції, проведеної за наказом римського імператора Септимія, Колоси втратили свій голос.

Далі туристичний маршрут веде до Долини Царів, неподалік розташовані Долина Цариць та Долина знаті. Долина Царів - вузька долина попереду гори ("фіванська верхівка"), де розміщений некрополь фараонів Єгипту від XVIII до XX династій. Початок Долині Царів поклав фараон Тутмос I, який забажав утаємничити місця поховань фараонів, за тисячу років до цього фараонів ховали в пірамідах посеред пустелі. На жаль, навіть після смерті могутні царі Стародавнього Єгипту не знаходили спокою. Насичені скарбами поховання розграбовувались, інколи, навіть не один раз. На тепер відкритими і облаштованими для огляду є 11 поховань. Чудово збереглися фрески, що відображають релігійні сюжети та історичні події певного часу, багато зображень бога Анубіса є і синє зоряне небо. Вважається що фарби фресок зберіглися завдяки сухому клімату та тому, що були довгий час у полоні пісків. Яскраві кольори залишилися такими, пройшовши через тисячоліття. На превеликий жаль, фотографувати всередині гробниць суворо заборонено, оскільки спалахи фотоапаратів випалюють фарби.

 Поруч на пагорбі можна побачити дім Говарда Картера - британського археолога, який в 1922 році відкрив в Долині Царів гробницю юного фараона Тутанхомона, до якої якимсь дивом не дісталися грабіжники скарбів.

 Майже у повній цілості зберігся храм Цариці Хатшепсут (ще одна відома назва цього храму - Джесер Джесеру, або священнейший з священних) - зовсім нетипова споруда для архітектури Прадавнього Єгипту. Споруда здається легкою, майже сучасною і, напевне, є предтечею храмів Стародавньої Греції. Храм розташовано у скельному амфітеатрі, він має декілька ярусів із колонадами, які з'єднуються широкими переходами-пандусами. Пандус з одного боку прикрашено скульптурою богині Уайжет (гігантська кобра, хвіст якої тягнеться по всьому пандусу) покровительки Нижнього Єгипту, а з іншого боку - скульптурою Гора - покровителя Верхнього Єгипту. Присвячувалась ця велична споруда фараону Тутмосу I - батькові цариці Хатшепсут і, звичайно, їй самій в ототожненні з богинею Хатхор. Цариця Хатшепсут вправно правила Єгиптом 20 років, але нащадки старанно намагалися знищити пам'ять про неї - згадки про Хатшепсут зникли майже з усіх документів і картушів. Тому особливо сумною є зала на другому ярусі храму, присвячена богині Хатхор з колонами, капітелі яких виконані із її зображеннями (коров'ячі вуха обрамляють жіноче обличчя).

красуня Хатхор

Гор охороняє вхід на пандус

  Ще одна зала на другому ярусі храму присвячена богу бальзамування і провіднику до загробного світу Анубісу. Третій ярус присвячений богам-покровителям Єгипту, батькам Хатшепсут, а в центрі ярусу знаходиться серце храму - святилище Амон-Ра. В різних залах храму зберіглися яскраві зображення міфологічних і історичних подій. Є сцени з Анубісом, є доставка кам'яних брил для будівництва Карнакського храму, є зображення Хатшепсут, що п'є священне молоко з вимені Хатхор.

вхід до святилища

в наявності всі атрибути царської влади, але рожеві щічки не залишають сумнівів, що попри бороду, цар це жінка

Територія поряд з храмом була засаджена рідкісними рослинами, а ще тут були викопані т-подібні басейни.

 Певний час храм Хатшепсут використовувався християнами як монастир, можливо це зберегло його від руйнування, адже будівлі живуть довго, якщо в них живуть люди.

 Поряд розташований храм Монтухотепа I, який був побудований за 500 років до правління цариці Хатшепсут. Біля пагорбу цього храму ведуться археологічні роботи. Неподалік від храму Хаишепсут вчені збирають "паззли" з археологічних знахідок, збираючи їх камінчик до камінчика.

Абу-Сімбел - храмовий комплекс з двох врятованих храмів

 Храмовий печерний комплекс Абу-Сімбел належить до визначних пам'яток культури і історії стародавнього Єгипту. Комплекс Абу-Сімбел разом з іншими храмами Нубії в 1979 році внесено до списку світової спадщини ЮНЕСКО як Пам'ятники Нубії від Абу-Сімбела до Філе (Nubian Monuments from Abu Simbel to Philae). Задовольнити бажання побачити красу і велич храмів Абу-Сімбел можна після круїзу Нілом (з Асуану) або під час відпочинку в Марса-Аламі, хоча є круїзні мандрівки морем (озером) Насера, які припливають і до храмів.

море (озеро) Насера біля храмів Абу-Сімбел

 Це супер-диво архітектури і мистецтва, водночас є величним пам'ятником фараону-будівничому і воїну Рамзесу II. Комплекс Абу-Сімбел розташований на відстані 280 кілометрів на південь від Асуана в бік Судану. Караван туристичних автобусів (з охороною) стартує о 4-ій ранку. О 7-ій ранку - прибуття до берегів водосховища (штучного моря Насера), куди завдяки спільним зусиллям інженерів і будівельників з 60 країн світу та пожертвам коштів з усього світу, було перенесено 2 дивовижні храми (на 65 метрів вище та на 200 метрів далі від Нілу). Подорож доволі важка - о 9-ій ранку вже нестерпна спека.

 В 1813 році швейцарський мандрівник та дослідник Йоган Буркхардт натрапив у пустелі на вриті пісками храми. Їх звільнили з полону пустелі і майже 150 років 2 "загублених" храми, присвячені богам Амон-Ра та Птаху (на честь Рамзеса II) і богині Хатхор (на честь улюбленої дружини фараона Нефертарі) були об'єктами наукових досліджень і паломництва небайдужих туристів. Але у 60-х роках минулого століття було прийнято рішення побудувати в Асуані велику ГЕС із перекриттям річки Ніл Великою Асуанською греблею. Подальша доля багатьох Нубійських храмів опинилася під загрозою - їх мали поглинути води Нілу. Відмовитись від створення штучної водойми теж було неможливим. Єгипет страждав від нестачі води та примх природних явищ (буде дощ чи ні) у горах Ефіопії, звідки бере свій початок Ніл. Тепер, море Насера постійно зберігає 4-річний запас води для потреб країни.

 Було розпочато грандіозну операцію по збереженню храмів Абу-Сімбел. За керівництва інженерів, храми були розпилені на блоки, що були ретельно обліковані, а потім перенесені на безпечну відстань і встановлені на плоскогір'ї із збереженням початкових орієнтирів, притаманних храмам. Щоб храми, як і раніше, виглядали висіченими в горах, їх було прикрито залізобетонними оболонками, на які було насипано грунт і каміння. Всі роботи по перенесенню храмів контролювалися спеціалістами ЮНЕСКО. Було збережено все внутрішнє оздоблення: фрески (фарби напрочуд яскраві), колони, барельєфи, скульптури. Єдине що змінили - провели електричне освітлення та покращили систему постачання повітря. На жаль, фотографувати всередині храмів суворо заборонено, адже спалахи фотокамер сильно псують фарби. 

 Великий храм, збудований на честь Рамзеса II, присвячений фіванським богам Амон-Ра та Птаху. Біля фасадної стіни, що імітує звичні для давніх єгипетських храмів пілони, розташовані 4 фігури фараона заввишки 31 метр. Власне, це єдина стіна. Весь храм знаходиться у скелі. Вражають яскраво оздоблені колонади, зали, святилища. Розписи і різьблення присвячені історії Єгипту, возвеличують здобутки самого Рамзеса II, стверджуючого панування над Нубією, звідки Єгипет отримував золото, скот та різні руди.

дорога до храмів Абу-Сімбел

Великий храм Абу-Сімбел

елементи оздоблення Великого храму Абу-Сімбел

елементи оздоблення Великого храму Абу-Сімбел

елементи оздоблення Великого храму Абу-Сімбел

   Малий храм, який також повністю знаходиться в скелі і має обробленим тільки головний фасад, присвячується богині Хатхор (але це формальність). В дійсності, Рамзес II намагається ототожнювати із богинею свою улюблену дружину Нефертарі, малий храм - це ода жіночності. На самому фасаді Малого храму у 6 нішах між контрфорсами розташовані 10-метрові статуї, що зображують самого правителя, його кохану дружину та дітей-нащадків подружжя біля їх ніг. В оздобленні Малого храму багато міфологічних сцен за участю Хатхор та Ізіди.

Малий храм Абу-Сімбел

 На березі біля моря Насера є невеличка зона, звідки добре видно фасади обох храмів.

Великий і Малий храми Абу-Сімбел

Асуан, розташований на півдні Єгипту, друге за величиною місто країни

 Відвідати Асуан мають змогу ті туристи, які відважились здійснити круїз по Нілу. Саме в Асуані закінчується незабутня подорож великою рікою Африки.
 Асуан - ворота до стародавньої Нубії, він століттями був центром торгівлі із Суданом. Зупинка круїзних суден розташована навпроти відомого острова Елефант (Елефантино, Абу - місто слона чи слонової кістки), добре видно шикарний готель, де керівники Єгипту влаштовували міжнародні зустрічі і перемовини. На Елефантині є залишки стародавнього міста часів Птолемеїв та римлян. Весь острів був присвячений культу бога-барана Хнума. Також на Елефантині зберігся один з численних ніломерів (нілометрів).
 Сучасне місто Асуан розташоване на східному березі Нілу. Поряд з Асуаном розташовані каменярні, де здавна видобувався і оброблявся граніт, який потім транспортували Нілом до численних майданчиків, на яких будували храми.

 Асуан - всесвітньо відомий не тільки завдяки розташованим поряд Нубійським храмам, але й тому, що тут знаходиться Асуанська гідроелектростанція. Асуанська ГЕС і велика Асуанська гребля були побудовані за допомогою СРСР у 60-х роках минулого сторіччя. Велика Асуанська гребля - грандіозна інженерна споруда, значення якої для життєзабезпечення сучасного Єгипту важко переоцінити. Назва "Велика Асуанська гребля" з'явилась тому, що є ще і мала гребля і стара ГЕС, побудовані англійцями на початку XX століття.

  Велика гребля має туристичну зону із оглядовими майданчиками та сквер із меморіалом у вигляді стилізованого лотосу, що присвячений будівельникам ГЕС і греблі. На стінах меморіалу - текст із подякою радянському народу, барельєфи з портретами президентів Єгипту Гамаля Абдель Насера і Анвара Садата (а раніше тут був портрет Микити Хрущова, але політика вносить корективи у посвяти).

  Із великої Асуанської греблі добре видно величезну різницю у рівні води Ніла по обидва боки від греблі. Будівництво ГЕС і перекриття Нілу греблею дозволило вирішити важливе для Єгипту питання щодо забезпечення країни водою. Штучне море Насера містить чотирирічний запас води для потреб країни.

 Перекриття Нілу греблею і будівництво ГЕС змусило розв'язувати декілька проблем, пов'язаних із можливою втратою через затоплення пам'яток історії і архітектури стародавнього Єгипту. Так, науковці 60 країн приймали участь у збереженні (перенесенні в безпечне місце) храмів Абу-Сімбел і багатьох інших пам'яток. Храм Дебод та храм Дендур були передані країнам, які допомагали в збереженні пам'яток. Храм Ізіди (Ісіди) було перенесено в безпечніше місце - на сусідній острів. Цей храм добре видно з великої греблі.

  З історичних джерел відома інша назва цього храму - комплекс Філе з великим храмом богині Ізіди, дружини Озіріса та матері Гора. А неподалік, на сусідньому острові Бигга спочивало тіло Озіріса. Храмовому комплексу більше 2,5 тисяч років і вони були місцем паломництва мешканців Верхнього Єгипту, оскільки прославляли силу справжнього кохання і духовності завдяки яким богині Ізіді вдалося воскресити свого чоловіка бога Озіріса.

 Туристи мають можливість здійснити мандрівку між островами на маленьких човнах-фелуках і відвідати храм Ізіди, який з архітектурної точки зору є зразком класичного храму стародавнього Єгипту часів Птолемея і перлиною серед Нубійських храмів. Хто не дуже любить давні храми та міста, можуть відвідати нубійське селище.
 Біля Асуана ведуть роботи по реконструкції храмів богині Сатет (на Елефантині), богині Хатхор, фараона Імхотепа. Два останні знаходяться на острові Агилкія, разом з перенесеним з острова Філе храмом Ізіди.
 Окрім безперечних позитивів, велика Асуанська гребля принесла і певні екологічні проблеми - менше родючого мулу стало потрапляти на поля нижче греблі, навпаки, мул піднімає рівень озера Насера. Менше поживних речовин для риб потрапляє в Середземне море, а ще місцеві мешканці кажуть, що всі нільські крокодили залишилися в Ефіопії і їх вже немає в Єгипті.