Єгипет приваблює численних туристів не тільки теплим морем і яскравим сонцем, а й можливістю на власні очі ознайомитися з архітектурними і аерологічними пам'ятками, про які відомо з підручників історії Прадавнього Світу. Тож, освіченій людині варто виділити день-два для мандрівки до столиці Стародавнього Єгипту міста Фіви (Луксор) та його околиць.
Шлях від узбережжя Червоного моря лежить через жовто-сірі піски Аравійської пустелі, між темними пагорбами, що пожвавлюють доволі суворі краєвиди. Аравійська пустеля багата на корисні мінерали, але їх видобуток - завдання не для слабких. Через пустелю прокладена автотраса та залізниця.
![]() |
на шляху трапляються і такі цікавинки |
Першу важливу зупинку екскурсійний автобус здійснює біля двох 20-метрових статуй, що мають назву Колоси Мемнона. Колоси - майже все, що лишилося від величного поховального храму Аменхотепа III, який вважався найбагатшим та найбільшим (навіть більшим за Карнакський храм). Храм будували ще за життя Аменхотепа III, на жаль, зараз від нього мало що лишилося. Статуї фараона (Колоси Мемнона) охороняли вхід до храму, обличчям були повернуті на схід до Нілу. Біля ніг Аменхотепа III розташовані менші фігури - мати та дружина, а на боці статуй викарбувані барельєфи, присвячені богу Нілу. Дослідники історії та старих сувоїв вважають, що храм був зруйнований потужним землетрусом в 27 році до н.е.

Пояснення чому пам'ятка має назву Колоси Мемнона полягає в тому, що на світанку один з Колосів співає пісню про подвиг Мемнона (що перекладається як Правитель ранкової зорі) - сина царя Ефіопії, якого батько відправив на допомогу Трої, яка була в облозі армії греків. Звучання Колоса було настільки чистим та потужним, що вважалося знаком прихильності богів і навіть використовувався для ладнання музичних інструментів. На жаль, після реконструкції, проведеної за наказом римського імператора Септимія, Колоси втратили свій голос.
Далі туристичний маршрут веде до Долини Царів, неподалік розташовані Долина Цариць та Долина знаті. Долина Царів - вузька долина попереду гори ("фіванська верхівка"), де розміщений некрополь фараонів Єгипту від XVIII до XX династій. Початок Долині Царів поклав фараон Тутмос I, який забажав утаємничити місця поховань фараонів, за тисячу років до цього фараонів ховали в пірамідах посеред пустелі. На жаль, навіть після смерті могутні царі Стародавнього Єгипту не знаходили спокою. Насичені скарбами поховання розграбовувались, інколи, навіть не один раз. На тепер відкритими і облаштованими для огляду є 11 поховань. Чудово збереглися фрески, що відображають релігійні сюжети та історичні події певного часу, багато зображень бога Анубіса є і синє зоряне небо. Вважається що фарби фресок зберіглися завдяки сухому клімату та тому, що були довгий час у полоні пісків. Яскраві кольори залишилися такими, пройшовши через тисячоліття. На превеликий жаль, фотографувати всередині гробниць суворо заборонено, оскільки спалахи фотоапаратів випалюють фарби.
Поруч на пагорбі можна побачити дім Говарда Картера - британського археолога, який в 1922 році відкрив в Долині Царів гробницю юного фараона Тутанхомона, до якої якимсь дивом не дісталися грабіжники скарбів.
Майже у повній цілості зберігся храм Цариці Хатшепсут (ще одна відома назва цього храму - Джесер Джесеру, або священнейший з священних) - зовсім нетипова споруда для архітектури Прадавнього Єгипту. Споруда здається легкою, майже сучасною і, напевне, є предтечею храмів Стародавньої Греції. Храм розташовано у скельному амфітеатрі, він має декілька ярусів із колонадами, які з'єднуються широкими переходами-пандусами. Пандус з одного боку прикрашено скульптурою богині Уайжет (гігантська кобра, хвіст якої тягнеться по всьому пандусу) покровительки Нижнього Єгипту, а з іншого боку - скульптурою Гора - покровителя Верхнього Єгипту. Присвячувалась ця велична споруда фараону Тутмосу I - батькові цариці Хатшепсут і, звичайно, їй самій в ототожненні з богинею Хатхор. Цариця Хатшепсут вправно правила Єгиптом 20 років, але нащадки старанно намагалися знищити пам'ять про неї - згадки про Хатшепсут зникли майже з усіх документів і картушів. Тому особливо сумною є зала на другому ярусі храму, присвячена богині Хатхор з колонами, капітелі яких виконані із її зображеннями (коров'ячі вуха обрамляють жіноче обличчя).
Ще одна зала на другому ярусі храму присвячена богу бальзамування і провіднику до загробного світу Анубісу. Третій ярус присвячений богам-покровителям Єгипту, батькам Хатшепсут, а в центрі ярусу знаходиться серце храму - святилище Амон-Ра. В різних залах храму зберіглися яскраві зображення міфологічних і історичних подій. Є сцени з Анубісом, є доставка кам'яних брил для будівництва Карнакського храму, є зображення Хатшепсут, що п'є священне молоко з вимені Хатхор.
![]() |
красуня Хатхор |
![]() |
Гор охороняє вхід на пандус |
![]() |
вхід до святилища |
![]() |
в наявності всі атрибути царської влади, але рожеві щічки не залишають сумнівів, що попри бороду, цар це жінка |
Певний час храм Хатшепсут використовувався християнами як монастир, можливо це зберегло його від руйнування, адже будівлі живуть довго, якщо в них живуть люди.