Софійський собор і Софійська площа - свідки сивої давнини Києва і всієї Русі-України

  На Старокиївській горі археологи знайшли залишки дерев'яної фортеці VI століття, яку вважають "градом Кия" - резиденцією легендарного засновника Києва. Пройшли віки і князь Володимир Святославич заснував на цьому місці Верхнє місто, відоме як "місто Володимира". За часів правління його сина Ярослава Мудрого, межі міста значно розширилися. Його окрасою стали Софійський собор, Золоті ворота та інші всесвітньо відомі пам'ятники давньоруської архітектури, в яких втілені велич і міць держави Київської.

 Згідно легенди, сучасна Софійська площа була полем біля стін Києва де у 1036 році військо Ярослава Мудрого розгромило войовничих печенігів. Саме на честь блискучої перемоги над печенігами на тому полі, де була битва, Ярослав Мудрий збудував шедевр давньоруського зодчества - Собор Святої Софії (1037 р.), а площа перед ним отримала назву Софійська. "Софія" грецькою означає "мудрість". І справді, Софія Київська стала символом світла, розуму, перемоги над темними силами. Історики так і не дійшли згоди щодо дати заснування Софії - деякі літописи стверджують, що будівництво було розпочато на 20 років раніше (у 1017 році) батьком Ярослава Володимиром Великим.

 В епоху розквіту Київської держави Софійський собор був головним митрополичим храмом, а також політичним і культурним центром. Тут князем Ярославом була заснована перша на Русі бібліотека. У Софійському соборі велося літописання (із вказівками князя), переписування і перекладання книг,  відбувалися церемонії "посадження" князів на київський престол, прийоми іноземних послів. Храм був також князівською усипальницею, де поховані сам Ярослав Мудрий, його син Всеволод, Володимир Мономах. До наших днів зберігся тільки саркофаг Ярослава.

 Жодна споруда XI ст. в усій Європі не могла рівнятися з київським собором (що і не дивно, якщо згадати, що донька київського князі Анна навчала свого чоловіка французького короля грамоті). Це величезний п'яти нефний храм довжиною 37 метрів (без виступів) і шириною 55 метрів. Завершували собор 13 бань. Фасади Софії Київської оздоблені декоративними нішами, орнаментами, живописом. Крім фресок і мозаїки, собор прикрашали численні різьблені деталі з мармуру і шиферу (глинястого сланцю).

не території Софії Київської

 За своє майже тисячолітнє існування Софійський собор зазнав чимало ворожих навал, пограбувань, часткових руйнувань та перебудов. Але і сьогодні величний храм дає уявлення про красу архітектури і монументального живопису Київської Русі. На щастя, у XXI ст. можна побачити безцінні фрески та мозаїки XI ст. Зберіглося близько 3 тисяч кв. метрів тематичного (і що дивно, не тільки релігійного характеру) та орнаментного живопису, серед них - груповий портрет сім'ї князя Ярослава. Вціліли унікальні настінні написи, які є зразком давньої писемності. Вражаючою своєю красою є мозаїка на склепінні апсіди - Оранта - київська Берегиня-матір. Щоб мати уявлення про красу інтер'єру можна вирушити у віртуальний 3d тур або насолодитись чудовим голосом Михайла Хоми в кліпі "Молитва за Україну":

 В 1934 році на території Софійського собору створено Державний історико-культурний заповідник.

 Найбільш впізнаваною спорудою на Софійській площі є чотириярусна дзвіниця Софійського собору. Зведена вона у 1701-1707рр. в стилі українського бароко коштом гетьмана Мазепи. Спершу дзвіниця була триярусною, але у 1744-48 рр. верхні яруси дали тріщини, їх знесли і здійснили нову надбудову. Відновленням дзвіниці займався архітектор І.Г. Шедель, четвертий ярус, зберігши стиль споруди, виконав архітектор П.І. Спарро. Натепер висота дзвіниці становить 76 метрів. Вона справляє сильне враження і чудово вписується в ансамбль Софійського заповідника і панораму Києва.

вигляд Софійської площі від Михайлівського Золотоверхого

прикмети воєнного часу - всі орієнтири,
 навіть на туристичних мапах, закриті/замазані

 Після зведення у 1854-1857 роках Губернських Присутсвенних місць, Софійська площа стала відділеною від Михайлівської площі. Названа Ярославом Мудрим Софійською, площа декілька разів змінювала свою назву. З 1921 по 1944 рік (окрім періоду окупації Києва німцями) мала дивну назву - Площа Червоних героїв Перекопу. Окупанти повернули на 2,5 роки історичну назву. З 1944 по 1993 рік площа носила ім'я славетного Богдана Хмельницького, кінний монумент якому встановлено посередині площі.

 Пам'ятник гетьману Богдану Хмельницькому був урочисто відкритий у липні 1888 року під час святкування 900-річчя Хрещення Русі. Пам'ятник був створений на прохання громади міста і на добровільні пожертви. Постать гетьмана на коні (скульптор М.Й. Микешин) встановлена на гранітному постаменті у центрі невеличкого скверу посередині Софійської площі. Лівою рукою Богдан Хмельницький стримує гарячого коня, а правою з гетьманською булавою вказує на північ, в бік московії (що і не дивно).

Це теж прикмети часу - Богдана Хмельницького від орди
захищено обладунками

 З часів Київської Русі Софійська площа була суспільним центром Києва. Тут проводилися вічові зібрання. У XVI-XIX ст. на площі існувало торжище, проводилися ярмарки. На Софійській площі у 1648 році кияни вітали козаків Богдана Хмельницького, які перемогли польсько-шляхетське військо.

На початку XX ст. тут проходили численні мітинги та демонстрації різних політичних сил і течій. 22 січня 1921 року саме на Софійські площі було урочисто оголошено Універсал про об'єднання УНР і ЗУНР у Соборну Україну (Акт Злуки). "Відтепер відбувається злиття разом частин України, що сторіччями були відокремлені одна від одної. Від сьогодні справджуються споконвічні мрії, заради здійснення яких жили і помирали найкращі сини України."

  У листопаді 1943 року на Софійській площі був велелюдний мітинг киян з нагоди звільнення Києва від німецької окупації.

 У нові часи, з 1990 року Софійська площа - постійне місце збору киян з приводу відзначення суспільно-значущих подій. Так, 21 січня 1990 року в переддень свята Злуки, саме тут починався Живий ланцюг, який з'єднав Київ, Львів та Івано-Франківськ і охопив до 1 млн учасників.

 У грудні 2018 року тисячі вірян і небайдужих громадян країни чекали на рішення Об'єднавчого Собору православних церков України. Наслідком історичного об'єднання стало отримання у січні 2019 року Томосу про автокефалію Православної церкви України. Православна церква в Україні нарешті відновила свій давній історичний статус.

 Софійська площа завжди приваблювала киян і гостей нашого красеня-Києва. Сюди приходять не тільки за красивими світлинами, а й для того щоб наповнити душу спогадами  про величну історію рідного краю.

Площа є яскравою учасницею свят. З 2015 року тут відбувається наймасовіші зустрічі Святого Миколая, Нового року і Різдва Христового. Софійська площа перетворюється на справжнє новорічне містечко. Головує на святі, але не затіняє собою Святу Софію, головна ялинка країни і навколо неї - ярмарок із розвагами і гостинцями для дітей і дорослих.

грудень 2015р., підготовка до свята -
 новорічна ялинка вже приїхала, але ще не прикрашена

феєричне казкове містечко для зустрічі 2022 року

 На Великдень на Софійській площі створюють Пасхальне містечко. Тут відбувається виставка писанок - справжніх витворів мистецтва. Українські художники демонструють неабияку фантазію, поєднану із народною творчістю та біблійними мотивами.

 Зараз Софійська площа слугує величезним екраном для нагадування про те, що в Україні йде війна і гинуть наші захисники.

 Загострення агресії росії триває майже рік, але і цього року на Софійській площі була святкова красуня-ялинка. І хоча вона була скромніша за попередниць і отримала назву Ялинка Незламності (яку в нас нині тулять усюди), але потрібно шукати хоч крихти радості в наші важкі часи.

світлина з сайту КМДА https://kyivcity.gov.ua

світлина з сайту КМДА https://kyivcity.gov.ua

Ну і трішки про ціни: