28 березня 2018

Духовно надихаюче місце - Мгарський чоловічий монастир на Полтавщині

 Спасо-Преображенський чоловічий монастир на горі Мгар є прикладом дива відродження. Прикладом того, як любов до праці, наполегливість і молитви долають проблеми і багаторічний занепад.
Мгарський Спасо-Преображенський монастир
 Екскурсія має бути цікавою і для паломників, і для тих хто вважає за потрібне бути обізнаним щодо історії і архітектури рідної країни. Мгарський Спасо-Преображенський чоловічий монастир розташований недалеко від міст Лубни і Миргород на правому березі річки Сула. Місцина дуже мальовнича. Монастир було засновано у 1619 році завдяки зусиллям, які доклала Раїна Вишневецька (Могилянка). В оповіді про близнюків Т.Г. Шевченко розповідає, що про місце, де необхідно заснувати Мгарський монастир, Раїну сповістили янголи.
 Спочатку споруди монастиря були дерев'яними. Але починаючи з другої половини XVIII сторіччя, монастир почав зведення кам'яних будівель - Преображенський собор, келії, дім настоятеля. Наприкінці XIX сторіччя окрасою монастиря стали дзвіниця над в'їзною брамою і тепла Благовіщенська церква. Від будівлі старих келій залишилась, на жаль, лише одна стіна.
Преображенський собор
дзвіниця
Преображенський собор
Преображенський собор
  Відомим монастир став і завдяки тому, що тут дуже полюбляв зупинятись Константинопольський Патриарх Афанасій, подорожуючи між Константинополем і Москвою. Тут він і закінчив свій земний шлях у лютому 1654 року. В 1662 році мощі Патріарха Афанасія було визнано нетлінними і згодом його прославили в сонмі святих. Оскільки поховали його за східною традицією, незвичною для Русі - в сидячому положенні, то і нарекли його Афанасій, що Сидить. Мощі святителя Афанасія довгий час зберігалися в Мгарському монастирі аж допоки не були перенесені до Благовіщенського собору в Харкові. Кажуть, що капці святого час від часу псуються і потребують заміни - це свідчить про те що святий Афанасій не сидить на одному місці, а подорожує світом, щоб нести людям добро, любов і світло.
Святий Афанасій
 Головний храм монастиря - Спасо-Преображенський храм. Його архітектором був Йоган-Баптист Зауер, який створив і Троїцький храм у Чернігові. Храм має багате зовнішнє оздоблення, яке є не дуже характерним для православних храмів, але відповідає тогочасним архітектурним тенденціям. Храм мав величний іконостас з деревини липи, червоний із позолотою. Його знищили у дикі, буремні післяреволюційні часи. На тепер, іконостас відновлюють, користуючись старими світлинами та малюнками.
 Десятиріччями після більшовицького перевороту і розстрілу останніх ченців (мгарських мучеників) у храмах Мгарського монастиря не було богослужінь. В 20-ті роки тут утримували дітей "ворогів народу", з 1937 року - дисциплінарний батальйон, з 1946 року - артилерійські склади, з 1985 року - піонерський табір. Тільки в травні 1993 року монастир повернули православній громаді і у храмах почалося відродження.
 Відвідайте стародавню святиню, візьміть із собою дітей, для них не зайвим буде послухати розповіді ченців. Відчути любов до рідної землі, зрозуміти радість спілкування з птахами, що ними опікуються ченці. Хижі птахи, яких в монастирі лікують після травмувань, перебувають під наглядом у великих комірках, інші - вільно, гордо і доволі галасливо гуляють територією.
  Мгарський монастир має велике господарство. Якщо ви спитаєте скільки ж в монастирському стаді корів, то вам з посмішкою дадуть відповідь або "Достатньо", або "Комерційна таємниця". У магазинах, що на території монастиря, можна придбати різноманітну освячену продукцію монастирського господарства (хлібні вироби, мед, молочні продукти). Пропонують лікувальні чаї майже від усіх хвороб (найсмачніші, як на мене, - козацький та вітамінний), сировина для чайних зборів вирощується недалеко - в селі Березоточа Лубенського району, де з 1916 року знаходиться науково-дослідна станція лікарських рослин. Іконна лавка пропонує освячені ікони, книги, хрестики, лампадки та інші обрядові речі.
 Недалеко від монастиря знаходиться монастирський скит - тихе, затишне, красиве місце. Тут багато квітників та рідкісних рослин, оздоблення виконане вправними ковалями. Джерело Святого Афанасія дає цілющу воду, а церква Благовіщення Богородиці дарує розраду втомленим подорожнім. Скит є місцем, де поховані ченці-мученики, розстріляні натовпом революціонерів-безбожників, також тут знаходиться улюблене місце усамітнення святого Афанасія.
церква Благовіщення Богородиці, джерело Святого Афанасія і капличка
церква Благовіщення Богородиці
територія скиту
джерело Святого Афанасія
територія скиту
Святий Афанасій
в пам'ять про Мгарських мучеників

26 березня 2018

Дібрівський кінний завод Великого князя Романова

 Дібрівський кінний завод № 62 знаходиться у Полтавській області, недалеко від відомого курортного міста Миргород. М'який клімат, чудова і багата на різноманітну рослинність природа, успіхи у кінництві мешканців тутешнього села дали підстави Великому князю Романову заснувати наприкінці XIX століття кінний завод саме тут.
 Під час оздоровлення на курорті Миргород, є нагода отримати ще одну прекрасну "лікувальну процедуру для нервової системи" - відвідати кінний завод у Дібрівці та поспілкуватись із чудовими, красивими і розумними істотами - кіньми.
орловські рисаки
 У 1888 році, подорожуючи Полтавщиною, князь Дмитро Костянтинович Романов оцінив родючі степи та м'які зими цього краю і доклав чимало зусиль, скуповуючи землі, на яких потім взявся за створення конезаводу. Основною метою створення конезаводу було створення розплідника верхових рисистих коней та розведення невеликих коней-ваговозів, що здатні перевозити великі вантажі і розвивати швидкий алюр. На будівництво кінного заводу з казни спрямовували необмежене грошове забезпечення. Було побудовано конюшні, церкву, манеж, іподром, житлові приміщення для коневодов, контору і клуб. Було закуплено багато племінних тварин.
 Завдяки відмінним орловським рисакам, Дібрівка мала величезну кількість виграшів у змаганнях на іподромах, торги на аукціонах також були дуже успішними. Тут працювали досвідчені наїзники. Було створено школу майстрів-наїзників, коневодів, лимарів, ковалів. Працювала ветеринарна та зоотехнічна команда.
 В 1917 році кінний завод за проханням Великого князя, який намагався вберегти завод від розграбування, було прийнято у державну власність. У часи громадянської війни і безладу багато коней загинуло, завод був неодноразово пограбованим. Ще більші втрати по кінному господарству нанесла Друга світова війна. І хоча певну кількість коней змогли евакуювати, деяких повернули з німецького "полону", на жаль, це не врятувало російську рисисту породу коней, фахівці конезаводу її відновити вже не змогли.
 На сьогоднішній день Дібрівський кінний завод - це багатогалузеве підприємство. Поля конезаводу засівають різноманітними культурами (у конезавода 6039 га землі), розвивають  тваринництво, навчають їзді на конях.
іподром кінного заводу в Дібрівці
  У 1982 році збудовано кумисну ферму. Тут розводять племінних ваговозних коників, ця порода ваговозів одна з найменших в світі. Ваговозний молодняк іде на продаж, а кумис користується попитом в оздоровчих закладах, після свята заводу (2 травня) його починають продавати в невеличкій кількості в навколишніх містах (Миргород, Лубни).
дитинча ваговоза
ваговози
ваговози кумисної ферми
годування
  Під час екскурсії відновленим музеєм конезаводу гід розповідає про історію та надбання працівників Дібрівки - видатних тренерів, коневодів, зоотехніків та наїзників. Назве і покаже портрети видатних коней-чемпіонів, що були гордістю конезаводу в різні часи і принесли славу його колективу. Демонструються історичні і сучасні будівлі різного призначення, іподром. Але головна розповідь, звичайно, про красенів-коней: орловських та російських рисаків і ваговозів.
контора Дібрівського кінного заводу
гід починає розповідь про Дібрівку
Зруйнована церква
експонати музею
Палац Великого князя в Дібрівці
Сучасний вигляд палацу Великого князя
Клуб
 Під час мандрівки конезаводом, дозволяється пригостити коней яблучком, печивом, цукром чи травичкою. Дозволяють поспілкуватись і погладити тварин, але не всіх - до елітних виробників просять не наближуватися. Пропонують не тільки оглядини коней, але й можливість покататися на бричках або верхи (для сміливих). Ще гід обов'язково покаже гніздо лелеки, куди птахи повертаються вже більш, ніж 100 років поспіль.
малеча орловських рисаків
орловські рисаки
орловські рисаки
лелеки - 2016 рік
лелеки - 2017 рік
  Подаруйте собі і, особливо своїм дітям, свято - відвідайте Дібрівський кінний завод. Приїжджайте сюди з екскурсією або на свято заводу, коли будуть кінні забіги і великий концерт.