Полтавський Хрестовоздвиженський монастир

 Довга звивиста дорога, яку місцеві жартома охрестили "тещин язик", веде на Монастирську гору, де височіє Полтавський Хрестовоздвиженський монастир.

Дзвіниця Хрестовоздвиженського монастиря в Полтаві

 Засновано чоловічий монастир було в далекому 1650 році на честь перших перемог під проводом Богдана Хмельницького над поляками під Жовтими Водами та Пилявцями, в яких брали участь і козаки Полтавського полку. Кошти на будівництво надали полтавські міщани та козацька старшина, благословив зведення святої обителі Київський митрополит Сильвестр Косів. Очолював будівництво Хрестовоздвиженського монастиря ігумен Мгарської святої обителі Калістрат. Спочатку будівлі монастиря були дерев'яними. Оскільки монастир був за межами Полтавської фортеці, його неодноразово розграбовували (в 1695 році кримські татари, в 1709 - шведи).

храм Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього (Хрестовоздвиженський собор)

 Перший кам'яний храм на честь Воздвиження Чесного і Животворного Хреста Господнього було закладено в 1689 році, завершили будівництво в 1709 році. Окремо від головного храму в 1750 році було зведено теплу трапезну Троїцьку церкву (зруйнована в 1943 році, відбудована в 1999 році). Ще однією церквою храмового комплексу є Симеонівська (Семенівська) церква, збудована на кошти багатого іркутського купця, який віз через Полтаву до Криму свого хворого сина Семена на лікування. Але дитині так сподобалось перебування на мальовничій полтавській землі, що він вмовив родину залишитись тут, невдовзі малий помер. В пам'ять про сина купця постала в 1887 році церква Симеона Богоприїмця.

 Хрестовоздвиженський собор

 Хрестовоздвиженський собор

церква Симеона Богоприїмця

Трапезна Троїцька церква

 Хрестовоздвиженський собор і дзвіниця

 Окрасою монастиря є 4-ярусна дзвіниця, споруджена італійським архітектором у стилі українського бароко в 1786 році. Висота дзвіниці 47 метрів, вона щедро оздоблена і нагадує своїм виглядом дзвіницю Києво-Печерської лаври.

дзвіниця

 Крім цих споруд на території монастиря були збудовані будинок ігумена та братські келії з відділенням для лікарні та будинок для прочан.

 В 1709 році на території монастиря була ставка шведського короля Карла XII. З Монастирської гори артилерія шведів обстрілювала полтавський гарнізон. Начебто десь тут, Карл XII напередодні Полтавської битви отримав поранення в ногу.

 Після Полтавської битви Петро І відвідав монастир, започаткувавши традицію його відвідин російськими самодержцями.

 Обитель була осередком культури - тут була зібрана величезна бібліотека з рідкісними виданнями, була співоча школа, яку пізніше перевели в Полтаву та реформували в семінарію. Монастир мав величезні багатства, обширні землі з приписаними кріпосними, чудовий сад, свічне виробництво, в кінці XIX століття додалися млин та цеглярня.

 XX століття було не дуже ласкавим для Хрестовоздвиженського монастиря - в 1917 році він був розграбований (реквізовано всі золоті та срібні коштовні церковні речі). В 1923 році монастир було закрито, а на його території розмістили клуб і архів. В 1933 році у монастирських корпусах розташували дитячу виправну колонію, а наприкінці 30-х років територію та корпуси передали Полтавському педагогічному інституту. Начебто саме тут розпочав свої експерименти з виховання "важких" дітей Антон Макаренко. Під час окупації німцями в 1942 році монастир відновив свою роботу, але вже як жіночій. В 1960 році його знову закрили. 27 вересня 1991 року в монастирі була відправлена перша за довгі роки Божественна Літургія, а 19 грудня монастир повернули черницям.

 Сьогодні монастир діє, відроджується і реставрується та приймає в свої гостинні обійми безліч туристів та паломників.