Київський фунікулер - туристична перлина сучасного Києва

 В усі часи існування Києва була проблема сполучення між Верхнім князівським містом та Подолом (ремісниче місто та річковий порт). Спочатку кияни користувалися різноманітними крутими стежками, потім Андріївським узвозом. Дуже важливими стали пошуки розв'язання цієї проблеми в період початку вибухової індустріалізації та розбудови міста - в кінці XIX-початку XX ст. Для сполучення між різними частинами міста намагалися використовувати і конки, і парові трамваї. Від них відмовилися, оскільки ані коні, ані трамваї на паровій тязі не могли впоратися з навантаженнями, які спричинялися дуже схилястим рельєфом Києва, а парові трамваї ще й отруювали мешканців смердючим димом.

 Аж ось, хтось дуже розумний вирішив спробувати як буде вести себе в складних умовах електричні трамваї новітня розробка компанії Siemens. 2 травня 1982 року відбувся пробний запуск першого в Російській імперії (другого в Європі) електричного трамвая. Запуск був настільки вдалим, що вже 8 травня розпочалось регулярне трамвайне сполучення за маршрутом Царська площа (нині - Європейська) - Володимирський узвіз - Поштова площа. Газета "Киевлянин" за 9 травня із захопленням звітувала городянам: "Вагон шел вверх и вниз по крутой горе вполне удовлетворительно и мог останавливаться без всяких затруднений в разных пунктах уклона", отже шлях став набагато зручнішим. На кінець ХІХ століття в Києві було вже майже 50 кілометрів електрифікованих трамвайних колій.

 Життя не стоїть на місці, з'являються нові інженери, матеріали і інженерні рішення. Ідею збудувати між верхньою та нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої залізниці з канатною тягою подав інженер А.А. Абрамсон, втілили ідею в проект інженери М.К. П'ятницький та М.І. Баришников. Спорудження тривало з 1902 по 1905 рік і 7 травня  1905 року Михайлівський електричний канатний підйом (інколи його називали Михайлівський механічний підйом) розпочав свою роботу. Спочатку фунікулер з'єднував верхню терасу Володимирської гірки та вулицю Боричів Тік і мав довжину, приблизно 200 метрів. Для того часу це було дуже прогресивне рішення - рейки міні-залізниці лежали на залізобетонній естакаді, з доволі суттєвим нахилом підйомні механізми діяли як годинник - піднімаючи один вагон, опускали другий.

естакада київського фунікулеру

 В 1928 році сталася неприємна подія - верхній вагончик зірвався та впав на нижній, обидва були зруйновані, але, попри серйозні руйнування, на щастя, ніхто не постраждав. Отже, стало зрозуміло що фунікулер потребує кардинального оновлення. В 1928 році окрім оновлення обладнання фунікулера, було ще і подовжено рейки - відтепер Нижню станцію перенесли на Поштову площу.
 Цей вид транспорту дуже люблять туристи. В залі Нижньої станції представлені світлини з історії міста та фунікулеру. Верхня станція обладнана невеличким оглядовим майданчиком (не рекомендую тим, кого лякає висота та дівчаткам на підборах), з якого відкривається чудова панорама. Ще на Верхній станції виставлена для туристів невеличка діорама "Михайлівська гора", що показує як виглядали східний схил Михайлівської (нині - Володимирської) гори, зруйновані храми, набережна, фунікулер та Поділ. Виходячи з Верхньої станції фунікулера, ви відразу потрапляєте до Михайлівського Золотоверхого та до МЗС України, а там поруч вже і Софія.

Нижня станція Київського фунікулеру

вигляд фунікулеру з Поштової площі

на Нижній станції фунікулеру

вид з Верхньої станції фунікулеру

монета 125 років трамвайному руху в Києві

монета Київський фунікулер

Нумізматам дуже цікаво вивчати минуле Києва за допомогою монет, адже Національний банк України завжди пропонує шанувальникам мистецтва карбування монет захопливі монетні розповіді. Є монета, що нагадує про 125 річницю запуску електричного трамваю, також є монета, з якою можна святкувати 110 років київського фунікулеру.

Андріївська церква - оповита легендами родзинка київських пагорбів

 Андріївська церква збудована на Старокиївському плато, що слугує природнім постаментом для неї, тому її добре видно з багатьох локацій Подолу. Місце, де стоїть ця пам'ятка архітектури, оповите легендами. Саме тут, як вважають дослідники, було місто князя Кия, засновника Києва. На вершині гори, або Перунового пагорба, як тоді звалася ця місцина, колись стояв ідол верховного бога Перуна в оточенні інших богів давньослов'янського пантеону. Апостол Андрій Первозванний у I столітті нашої ери тут встановив дерев'яний хрест і оголосив, що на цих горах буде величне місто.

вид на Андріївську церкву з Контрактової площі

  Починаючи з XI ст. на цьому місці зводилися та руйнувалися від плину часу, багато дерев'яних та кам'яних храмів, але всі вони будувалися на честь Андрія Первозванного - одного з перших проповідників християнства на землях Київської Русі. Перший Андріївський монастир (XI ст.) ще називали Янчиним (на честь Яни - доньки Всеволода Ярославича ), відомим він був ще й завдяки першій на Русі жіночій школі з майстернею по виробництву гаптованих тканин.

 За давньою легендою, навколо Старокиївського плато (Перунового пагорба) було море, але коли Андрій Первозванний встановив тут хрест, воно відступило і пагорб з церквою закривають собою підземне море. Але море прокинеться, вийде назовні і розпочнеться всесвітній потоп, якщо на цьому місці прозвучать дзвони. Ось чому Андріївська церква, на відміну від багатьох інших храмів, дзвонів не має.

 Побудували Андріївську церкву в 1747-1762 роках за проектом архітектора Франческо Бартоломео Растреллі. Першій камінь було закладено в 1744 році на честь приїзду до Києва імператриці Єлизавети I. Зведення цегляних стін було завершено в 1751 році, згодом розпочали монтаж дерев'яних конструкцій дахів та бань і оздоблення фасадів. Вперше на території Східної Європи для оздоблення було використано чавунне литво (звісна річ, позолочене).

фото з http://andriyivska-tserkva.kiev.ua/

 Внутрішнє оздоблення церкви, розроблене Ф.Б. Растреллі, виконане в стилі рококо - багато пишних прикрас, позолоти, різьблення і ліпнини. Особливе місце в інтер'єрі храму займає іконостас - розкішний дерев'яний з позолотою, червоного кольору та з 39 іконами.

фото з http://andriyivska-tserkva.kiev.ua/

  Освячення церкви відбулося в 1767 році. Храм використовувався за своїм прямим призначенням аж до 1932 року, коли за рішенням радянської влади, богослужіння припинено (дякувати Богу, що не таким чином як в Михайлівському Золотоверхому соборі). Під час окупації Києва, в 1941 році, богослужіння відновили і храм функціонував аж до 1961 року, коли був закритий через аварійний стан будівлі. В 1968 році відремонтований храм відкривають для туристів як музей. В 2008 році Андріївську церкву передано Українській Автокефальній церкві і відтоді там знову відбуваються богослужіння.

Андріївська церква, коли сутеніє

Андріївська церква, коли зимно і темно

Андріївська церква, коли ясний літній день

ремонт Андріївської церкви, 2009 рік

ремонт Андріївської церкви, 2009 рік

   Національний банк України в липні 2011 року на радість нумізматам, випустив монету, присвячену надзвичайній красі Андріївської церкви.

монета Андріївська церква

І знову Чернігів. Красна площа та цікавинки неподалік неї

 Під час Другої Світової війни центр Чернігова дуже постраждав, було майже суцільне згарище. В перші повоєнні роки напівзруйновані будівлі були відбудовані, а центральні житлові квартали забудовані 2-3 поверховими будинками.

 Красна площа - центр сучасного Чернігова, через неї проходить найбільший проспект міста (проспект Миру), до неї сходяться багато вулиць. В давні часи (давньоруські) ця місцина була ззовні міських укріплень і мала назву П'ятницьке поле, згодом її стали називати Торг. На початку XIX століття сюди перенесли з фортеці чернігівський базар, відповідно, і територію почали називати Базарною площею. По периметру площі збудували важливі для міста адміністративні будівлі - міський магістрат, управління поліції (прокуратура), губернське земство (обласна державна адміністрація). В 30-ті роки минулого століття торгові ряди на Торговій площі були розібрані, площа змінила назву та додала до свого вбрання ще декілька будівель (кінотеатр, готель "Десна", та універмаг).

 Красна площа і театр

Колишнє губернське земство (нині облдержадміністрація)

Красна площа

колишній готель "Десна"

 Але окрім відносно нових будівель театру, кінотеатру, готелю все ж залишилось багато цікавих будівель кінця XIX-початку XX століття. Проспект Миру прикрашають будівлі, не дуже відомі, але від цього не менш цікаві.
 Єпархіальне братство (обласна філармонія, Чернігівський обласний філармонійний центр фестивалів та концертних програм), зведено в 1911-1912 роках на замовлення Миколаївського  Єпархіального братства. Будівля виконана в неоруському стилі, з башточками та пишним оздобленням, кут будівлі був на 1 поверх нижче основної будівлі - там була каплиця Олександра Невського. Під час війни будівля була пошкоджена, одже після війни її відремонтували і трішки перебудували.

Єпархіальне братство (філармонія)

 В стилі українського модерну зведено будівлю Народної школи (1912 р.), яка навчала до четвертого класу, потом (1923 р.) тут відкрито Інститут фізичних методів лікування (зараз - поліклініка). В тому ж стилі побудовано в 1910-1913 роках Дворянський та селянський поземельний банк (нині бібліотека).

Народна школа, Інститут фізичних методів лікування

Народна школа, Інститут фізичних методів лікування

  Поруч з Народною школою височіє 20-метрова башта Пожежного товариства. Це вже неоготика. Колись башта (каланча) мала ще 4 метри дерев'яної надбудови з ліхтарем-сторожкою та флюгером, але в радянські часи надбудову розібрали. Вільне пожежне товариство Чернігова в своїх стайнях мало аж 11 коней, в корпусах (тоді ще одноповерхових) розміщувалися сигнальна, спальня, їдальня, кухня, лазня, кімнати правління і чергових дружинників, кабінет старшого по команді і квартира брандмейстера. В 1919 живих коней змінили залізні, а ще через 2 роки надбудували один поверх, в якому розмістили друкарню. Поступово друкарня витіснила пожежників, а сучасність демонструє нам, що офіси можуть витіснити будь-кого.

Пожежне товариство Чернігова

Пожежне товариство Чернігова

 Завершити прогулянку околицями Красної площі необхідно так, щоб ще не один раз приїхати на побачення з Черніговом. Отже вирушаємо до унікального храму, зведеного на межі XII та XIII віків, до П'ятницької церкви, або храму Параскеви-П'ятниці, або храм П'ятниці на Торгу. Всі ці назви "крутятся" вокруг давньої назви місцини, крім того нагадують, що Свята Параскева була покровителькою торгівлі. За монгольської навали, кажуть, ця церква стала останнім прихистком місцевого люду, тут вони й загинули. В XVI-XVIII церкву прикрашали та перебудовували, але Друга Світова її не оминула і храм Параскеви-П'ятниці був майже зруйнований. В 1962 році її відреставрували за проектом архітекторів П.Барановського та М.Холостенка, які не тільки відновили її, але й повернули Параскеві первісний вигляд у стриманій давньоруський традиції.

П'ятницька церква

П'ятницька церква

П'ятницька церква

П'ятницька церква

Санаторій "Остреч" біля міста Мена на Чернігівщині

 За декілька кілометрів від містечка Мена на березі мальовничого озера в урочищі Остреч знаходиться унікальна здравниця Чернігівщини - санаторій "Остреч". "Красота врятує світ" - красота лікує. заспокоює і надихає відпочивальників санаторію. Дивовижна природа полісся, сосни, що оточують чисте (із водяними лілеями) озеро, прозора вода, обладнаний піщаний пляж, чудова рибалка та тихе полювання - все це для тих, хто має можливість відпочивати і лікуватись в теплу пору року. Але і в зимові холоди тут є де здійснювати тривалі прогулянки, адже рух - це життя. Санаторій має свій чудовий парк, а поряд ще ліс та територія дитячого оздоровчого комплексу "Казковий", де в червні-серпні царюють діти.

фото з сайту санаторію

фото з сайту санаторію

фото з сайту санаторію

фото з сайту санаторію

 Окрім того, санаторій "Остреч" має зимовий басейн, наявність якого забезпечує спортивне дозвілля в холоди. Найціннішим багатством оздоровниці є мінеральна вода, що за своїм складом схожа на цілющі води Миргороду або деяких кримських джерел. Використовуються в санаторії також місцеві торфогрязі.

фото з сайту санаторію

 Корпуси санаторію було реконструйовано в 2004 році. Комплекс житлових та лікувальних корпусів оздоровниці сполучений теплими переходами, бювет мінеральної води також доступний без думок про примхи погоди. Відпочивальники розміщуються у 2-х та 3-місних кімнатах з усіма зручностями (є декілька 1-місних номерів, але вони дуже невеличкі). Харчування п'ятиразове із системою попередніх замовлень. Показаннями для лікування тут: захворювання органів кровообігу та серцево-судинні захворювання, проблеми опорно-рухового апарату, гінекологічні захворювання та проблеми із нирками та сечовивідними шляхами. Мінеральна вода має чітку сечовивідну дію, тож вимиє все зайве з організму (допоможе навіть схуднути).

 Працівники санаторію дуже привітні люди, зовсім незіпсовані дрібними хабарями, дбають про оздоровлення і відпочинок гостей, навіть у святкові дні, є щедрими та доброзичливими господарями. Урочище Остреч перебуває під охороною, як пам'ятка природи України. Існує думка, що санаторій розташований на прадавній місцині сили, тому і цілющою є тутешня джерельна вода.
 Відпочивальники можуть скористатися нагодою і відвідати стародавнє місто Мена. Мена - районний центр Чернігівської області на березі річки Мена (притока річки Десна). Перша письмова згадка про місто відноситься до 1408 року, коли Мена перебувала у складі Великого князівства Литовського. З 1618 року місто знаходилось під владою Польщі, а вже потім перейшло до Київського воєводи А.Киселя. З 1654 року Мена - сотенне містечко Ніжинського козацького полку, а пізніше - Чернігівського.
 На території Мени археологи знайшли залишки поселення доби бронзи (ІІ тисячоліття до н.е.), юхнівської культури (VI-III ст. до н.е.), ранньослов'янської доби (I-V ст. до н.е.), городища часів Київської Русі (X-XIII т.), а також 7 курганів, серед яких "Юркова могила" (XI-XIIст.),  місцеві мешканці періодично знаходять давні артефакти.

 У місті Мена знаходиться заповідний об'єкт загальнодержавного значення - Менський зоопарк, заснований у 1976 році місцевим мешканцем Г.І. Полосьмаком. Це єдиний в Україні зоопарк, що розташований в районному центрі.

фото з http://mena.org.ua/blog/menskyj-zoopark-foto/

Стародавній Чернігів і сьогодні захоплює мандрівників. Прогулянка старою частиною міста.

 Чернігів - обласний центр України, розташований на півночі країни на правому березі мальовничої і швидкої річки Десна. Вчені вважають, що прадавні слов'янські поселення тут були ще у VII-VIII сторіччях. Перша літописна згадка про Чернігів датується 907 роком.

 Чернігів, як і всі стародавні міста мав бурхливе минуле, відображене у камені будівель, тож має чим вразити подорожнього. Протягом кількох сторіч це місто-фортеця на крутих схилах Десни "сперечалось" із Києвом за першість на теренах Київської Русі. Чернігів середньовіччя був столицею великого князівства, сильного і багатого, мав славетні храми та фортифікаційні споруди, здобув славу знаною мудрістю своїх вчених мужів і визнання завдяки роботам своїх майстрів.

 У IX сторіччі Чернігів і його володіння входять до складу Київської Русі. Вже з 1024 року це важливий культурний, політичний і економічний центр Руської держави. На початку XIII ст. місто було зруйновано ордами хана Батия, у XIV захоплене Литвою, а далі - Московія, Польща, Росія... Але у Чернігові все ж збереглися архітектурні пам'ятки періоду до ординської навали, а також споруди XVII-XVIII століть.

 Знайомство з Черніговом зазвичай починають з Чернігівського дитинця або Валів. Це найдавніша частина міста, тому саме тут зосереджена велика кількість історичних будівель і споруд. Вали - цілком природна назва, бо саме тут, на високому правому березі Десни, при злитті її з річкою Стрижень було колись закладено Дитинець - міську цитадель, яка захищалась валом (згадаймо сучасні Вали в Києві - вулиці на місці захисних валів давнього міста). Згодом нижче виріс Окольний град - вулиці майстрів-ремісників, торговельні ряди. З 1911 року Вал прикрашений 12-ма чавунними гарматами на декоративних лафетах. Завдяки цим гарматам, виникла традиція красиво давати відкоша небажаним кавалерам - їм просто призначають побачення біля 13-ї гармати.😉

вид з Валу

  Одним з найбільш значущих храмів міста вважається Спасо-Преображенський собор. Цей величний храм було зведено на початку XI століття і він є одним з найдавніших храмів на теренах Київської Русі і одним з самих давніх, що зберігся до наших днів. Протягом віків він був головним храмом Чернігівського князівства. Варто звернути увагу на ті частини стін, де відкритими для огляду є стародавні мури. Цей 5-ти банний собор довгий час був найвищою спорудою Чернігова, найшанованішим храмом, усипальницею багатьох чернігівських володарів і церковних ієрархів. Тут поховано одного з героїв епоса про Ігорев похід - князя Всеволода Святославича. У Спасо-Преображенському соборі зберігаються бойові знамена козацьких полків Чернігівщини.

Спасо-Преображенський собор

подарунок від майстрів НБУ - монета Спаський собор у Чернігові

 Поряд із Спасо-Преображенським храмом височіє будівля Борисоглібського собору - це вже чудо архітектури XII століття (закладено в 1123 році). Борисоглібський храм мав стати місцем упокоєння чернігівських князів. Розкішне оздоблення собору Бориса і Гліба дуже пошкоджене, до наших днів збереглися лише його фрагменти.

   Після часів занепаду, Чернігів відроджується десь у XVII ст. як полкове місто козацтва. Так, на Валах є архітектурні пам'ятки XVII-XVIII століть: Чернігівський колегіум, дім архієпископа, Дім полкової канцелярії. Останній ще називають дім Лизогуба, оскільки належав він Якову Лизогубу, також називають домом Мазепи, буцімто, саме тут відбувалися побачення Мазепи і Кочубеєвої доньки, кажуть, що привид бідолашної дівчини часто блукає вночі і прохає перехожих перехрестити її. Колегіум, дім архієпископа і Полкова канцелярія розташовані близько одна до одної і різниця в часі їх зведення знаходиться лише в межах 100 років, але вони дуже різні за стилем. Кожна із цих споруд має свою неповторну родзинку - розкішно вбраний колегіум в стилі барокко з яскравими керамічними прикрасами; пишно оздоблений, але з плануванням, схожим на просту сільську хату, дім Полкової канцелярії; побудований в класичному стилі дім архієпископа. Кожна будівля має свою неповторну історію і легенди, пов'язані з нею.

історичний музей  імені В.Тарновського, кодишній Дім губернатора (1804-1820)

  Зрозуміло, що тільки одним днем знайомство із славетним містом не обійдеться. Можна скористатися гостинністю чудового і затишного готелю "Парк-готель "Чернігів". І хоча цей готель має всього лише 3 зірочки, але він вас приємно здивує класністю і якістю номерів. Розташований біля річки, сучасний, має хороший ресторан, і прекрасно оснащені номери, є автостоянка і можна забронювати номер на booking.com.