Київський фунікулер - туристична перлина сучасного Києва

 В усі часи існування Києва була проблема сполучення між Верхнім князівським містом та Подолом (ремісниче місто та річковий порт). Спочатку кияни користувалися різноманітними крутими стежками, потім Андріївським узвозом. Дуже важливими стали пошуки розв'язання цієї проблеми в період початку вибухової індустріалізації та розбудови міста - в кінці XIX-початку XX ст. Для сполучення між різними частинами міста намагалися використовувати і конки, і парові трамваї. Від них відмовилися, оскільки ані коні, ані трамваї на паровій тязі не могли впоратися з навантаженнями, які спричинялися дуже схилястим рельєфом Києва, а парові трамваї ще й отруювали мешканців смердючим димом.

 Аж ось, хтось дуже розумний вирішив спробувати як буде вести себе в складних умовах електричні трамваї новітня розробка компанії Siemens. 2 травня 1982 року відбувся пробний запуск першого в Російській імперії (другого в Європі) електричного трамвая. Запуск був настільки вдалим, що вже 8 травня розпочалось регулярне трамвайне сполучення за маршрутом Царська площа (нині - Європейська) - Володимирський узвіз - Поштова площа. Газета "Киевлянин" за 9 травня із захопленням звітувала городянам: "Вагон шел вверх и вниз по крутой горе вполне удовлетворительно и мог останавливаться без всяких затруднений в разных пунктах уклона", отже шлях став набагато зручнішим. На кінець ХІХ століття в Києві було вже майже 50 кілометрів електрифікованих трамвайних колій.

 Життя не стоїть на місці, з'являються нові інженери, матеріали і інженерні рішення. Ідею збудувати між верхньою та нижньою частинами міста механічний підйом у вигляді невеличкої залізниці з канатною тягою подав інженер А.А. Абрамсон, втілили ідею в проект інженери М.К. П'ятницький та М.І. Баришников. Спорудження тривало з 1902 по 1905 рік і 7 травня  1905 року Михайлівський електричний канатний підйом (інколи його називали Михайлівський механічний підйом) розпочав свою роботу. Спочатку фунікулер з'єднував верхню терасу Володимирської гірки та вулицю Боричів Тік і мав довжину, приблизно 200 метрів. Для того часу це було дуже прогресивне рішення - рейки міні-залізниці лежали на залізобетонній естакаді, з доволі суттєвим нахилом підйомні механізми діяли як годинник - піднімаючи один вагон, опускали другий.

естакада київського фунікулеру

 В 1928 році сталася неприємна подія - верхній вагончик зірвався та впав на нижній, обидва були зруйновані, але, попри серйозні руйнування, на щастя, ніхто не постраждав. Отже, стало зрозуміло що фунікулер потребує кардинального оновлення. В 1928 році окрім оновлення обладнання фунікулера, було ще і подовжено рейки - відтепер Нижню станцію перенесли на Поштову площу.
 Цей вид транспорту дуже люблять туристи. В залі Нижньої станції представлені світлини з історії міста та фунікулеру. Верхня станція обладнана невеличким оглядовим майданчиком (не рекомендую тим, кого лякає висота та дівчаткам на підборах), з якого відкривається чудова панорама. Ще на Верхній станції виставлена для туристів невеличка діорама "Михайлівська гора", що показує як виглядали східний схил Михайлівської (нині - Володимирської) гори, зруйновані храми, набережна, фунікулер та Поділ. Виходячи з Верхньої станції фунікулера, ви відразу потрапляєте до Михайлівського Золотоверхого та до МЗС України, а там поруч вже і Софія.

Нижня станція Київського фунікулеру

вигляд фунікулеру з Поштової площі

на Нижній станції фунікулеру

вид з Верхньої станції фунікулеру

монета 125 років трамвайному руху в Києві

монета Київський фунікулер

Нумізматам дуже цікаво вивчати минуле Києва за допомогою монет, адже Національний банк України завжди пропонує шанувальникам мистецтва карбування монет захопливі монетні розповіді. Є монета, що нагадує про 125 річницю запуску електричного трамваю, також є монета, з якою можна святкувати 110 років київського фунікулеру.