Сокиринці - Національний парк України

 Майже з центру міста Ічня, що на Чернігівщині, ведуть шляхи до двох відомих маєтків-Національних парків - Сокиринці і Качанівка. Розвилка доріг біля церкви в Ічні нагадає  мандрівникам казкове "направо поїдеш..., прямо підеш". Так от, якщо їхати з Прилук, то до Сокиринців через Ічню потрібно їхати від церкви саме прямо.

церква в Ічні

  Сокиринці вперше згадують у 1092 році у Іпатіївському літописі. Надалі історія невеличкого села нічим особливим не була відмічена аж поки у 1716 році ці землі не стали власністю Гната Галагана. Гнат Галаган - фігура в історії України неоднозначна. Зрадив Івана Мазепу, пішов до Петра I, знищив стару Січ, був прилуцьким полковником і будівничим храмів. Розбудовувати Сокиринці почав його онук Іван Григорович. Упродовж трьохсот років Сокиринці були родинним гніздом Галаганів, переходячи у спадщину, маєток ставав все кращим. Нащадки Гната Галагана старанно примножували чималенькі статки, родаючись з Розумовськими, Апостолами, Гудовичами, Лизогубами й Дараганами. Рід Галаганів обірвався на юному Павлові Григоровичу, який помер у 16 років. Його батьки заснували в його пам'ять навчальний заклад в Києві - колегіум.

 Перший панський будинок - дерев'яний дім у стилі Людовика XVI - побудував онук прилуцького полковника Іван григорович Галаган. Великий парк із квітниками та алеями був облаштований навколо. У такому вигляді садиба проіснувала до 1829 року.

 Великий палац у стилі класицизм було зведено у 30-ті роки XIX ст. Від колись грандіозного комплексу до нас дійшли: палац, альтанка, в'їздна брама з флігелями, руїни готичного містка та рештки паркового комплексу і його огорожі.

 Будівництвом великого палацу керував учень Козакова архітектор П.А. Дубровський. Головний фасад палацу (двоповерхової будівлі) оздоблює декоративна баня, відчуття парадності створює портик з вісьмома іонічними колоннами. Основна частина палацу поєднується переходами із симетрично розташованими одноповерховими флігелями. Палац налічував шістдесят приміщень різного призначення.

головний фасад палацу Галаганів в Сокиринцях

під'їзна алея

боковий вхід до палацу

  Дуже красивий парковий фасад будівлі. Двоповерховий балкон, що видається, прикрашають шість іонічних колон, а пандус, огорожу якого було декоровано 20 мармуровими скульптурами, веде до великої галявини парку із велетенськими віковими деревами (сьогодні - до футбольного поля). На превеликий жаль, палацові інтер'єри не збереглися (воно й не дивно, адже після періоду тотального знищення зубожілими в 20-х роках XX століття, тут розташувався аграрний технікум, нині - аграрний ліцей).

парковий фасад палацу в Сокиринцях

старезний платан

  Свого часу (у XIX ст.), Сокиринці були гостинною садибою і культурним осередком Лівобережної України. Сюди приїздили Лев Жемчужников і Микола Лисенко, у 1845 році гостював тут і Тарас Шевченко. Про відвідини Сокиринців та інших маєтків Чернігівщини згадується у його повісті "Музикант".

  Біля паркового фасаду палацу споруджено пам'ятник сліпому кобзареві Остапові Вересаю, творчістю якого захоплювався Григорій Павлович Галаган. Завдяки його підтримці, Остап виступав у Києві і Петербурзі. На тепер, у двох кімнатах палацу організовано музей О.Вересая.

Остап Вересай

 Павло Григорович Галаган майже половину свого життя провів у Петербурзі на державній службі, багато подорожував Європою. Оселився в родовому маєтку у 1814 році. Для перебудови величезного парку маєтку (майже 80 гектарів) запросив із Саксонії відомого садівника Бістерфельда. Парк Сокиринців поєднував риси регулярних французьких та пейзажних англійських садів. Паркові споруди (альтанки Ротонда та Готичну, готичний місток) проектував сам господар. Було створено складну систему алей і доріжок для прогулянок верхи, але при цьому були збережені сторічні дуби. Г.П. Галаган завіз до садиби велику кількість екзотичних рослин, деякі з них прикрашають парк і до нині. Від парадних воріт до палацу вела алея (200 м.), яку прикрашали (чи охороняли) високі пірамідальні тополі (зараз замінені на туї). За досить короткий час Сокиринці отримали чудову садибу-парк, що викликала щире захоплення у сучасників.

одна з алей парку

рештки огорожі маєтку

головна брама маєтку в Сокиринцях

господарський флігель

    На превеликий жаль керівництво і студенти аграрного (зрештою профільного) коледжу не можуть похвалитися тим, що якісно опікуються історичною і культурною спадщиною України. Певним ділянкам парку, звичайно, приділяється увага: облаштовані клумби, в доброму стані газон футбольного поля, на яке виходить пандус паркового фасаду палацу. Але... зовсім поряд із входом до адміністрації аграрного коледжу - хащі бур'янів між деревами, біля головного фасаду погано оброблені кошлаті кущі тощо.

 Прикрим є те, що відсутні вказівники, які приведуть до маєтку, який є Національним парком України, добре, що поліція допомагає у пошуках (навігатор не впорався, оскільки мережі  по дорозі майже немає). Чудово, що біля одного з входів вже є маленький готель (на 2 номери) із крамничкою і кав'ярнею. І нескінченно радує цікавість українців з різних куточків країни до своєї минувшини і історичної спадщини.