Батурин - гетьманська столиця

 Сьогодні Батурин - селище Бахмацького району Чернігівської області, розташоване на лівому березі звивистої річки Сейм, має 3 тисячі мешканців. Був заснований у 1625 році, коли Чернігівсько-Сіверські землі входили до складу Речі Посполитої. І хоча зараз це лише невеличке селище, але тутешні землі пам'ятають часи, коли слава Батурина греміла, адже саме він був столицею автономної Лівобережної України.

 У другій половині XVII століття польська фортеця, заснована Стефаном Баторієм на високому березі Сейму, постала як велике і величне місто - гетьманську резиденцію. За твердженнями дослідників, кількість мешканців Батурина наприкінці XVII століття перевищувала 10 тисяч осіб. Батурин - місто, в якому працювали аж 4 Гетьмани України: Дем'ян Многогрішний, Іван Самойлович, Іван Мазепа і останній Гетьман Лівобережної України - Кирило Розумовський.

 Гетьман і благодійник Іван Мазепа прагнув незалежності України, спроба вийти з-під протекторату Московії була розцінена Петром I як зрада (із відчутним присмаком особистої образи). Розгніваний "зрадою" правитель на той момент ще не імперії, відрядив до Батурина велику каральну експедицію на чолі із Олександром Меншиковим. І 2 листопада 1708 року за наказом Петра I місто було знищено. Батурин і околиці зрівняли із землею, було вбито майже 13 тисяч мешканців - не тільки тих, хто міг тримати в руках зброю, а й дітей, жінок, літніх людей, помилування не було подаровано нікому. Після того кривавого дня перемоги тогочасної версії "руського міра", люди переказували сумну оповідь про стогін батуринської землі.

  Пам'ятний Хрест героїчним оборонцям Батурина і жертвам трагедії 1708 року (скульптор А.Гайдамака) був встановлений у 2004 році за ініціативи і сприяння В.А. Ющенка, став першим вшануванням пам'яті тисяч українців, які загинули відстоюючи наше право на незалежну державу. Саме встановлення пам'ятного Хреста на високому пагорбі над Сеймом стало початком відродження Гетьманської столиці.

   Архітектурно-меморіальний комплекс "Цитадель Батуринської фортеці", відтворений у 2008 році, яскраво ілюструє вигляд найбільш укріпленої частини міста в 1669-1708 роках. Не одне десятиліття йшло будівництво потужної фортеці. При цьому були використані як традиційні, так і нові види захисних споруд і укріплень. Фортеця була дерев'яною, що було неодмінною ознакою міста у місцинах, де не було інших будівельних матеріалів. Новітніми інженерними досягненнями стали бастіонні укріплення. Якщо раніше вежі розташовувались безпосередньо на стінах, то тут їх винесли наперед, що дозволяло захисникам вести вогонь уздовж фортечних мурів.

  Багато років поспіль на території заповідника "Гетьманська столиця" тривають археологічні розкопки, завдяки яким розгадано багато таємниць батуринської землі, знайдено тисячі предметів музейного значення. Під час археологічних експедицій 1996-2006 років, було виявлено рештки захисних валів і ровів, які хронологічно повторюють періоди забудови Батурина. Основу тіла вала складали 3-4 лінії взаємно ув'язаних між собою "клітей". При цьому 3 зовнішні ряди були засипані грунтом, а 4-й, внутрішній ряд був задіяний для зберігання припасів чи перебування сторожі. Про це свідчать глинобитні печі, що опалювали певні приміщення. Перед в'їздною брамою були споруджені додаткові легкі укріплення у вигляді частоколу.

 На території відновленої Цитаделі Гетьманський будинок та скарбниця демонструють муровану архітектуру другої половини XVII ст., а також деякі особливості тодішніх смаків щодо інтер'єрів. У відновленому будинку гетьманської скарбниці функціонує музей.

  Важливим об'єктом комплексу є замкова дерев'яна церква Воскресіння Господнього, яка фактично є усипальницею героїв Батуринської оборони 1708 р., останки яких знайшли вічний спокій у її крипті. З підвального приміщення церкви йде підземний хід, відтворений на автентичному місці, що досліджене археологами у травні 2008 р.

  Уздовж захисного частоколу Цитаделі, біля крутих схилів пагорба, що над Сеймом, виставлено багато старих гармат. Але жодна з них не є батуринською. Вся зброя була знищена або вивезена Меншиковим. Єдина вціліла гармата із знищеного Батурина (із гербом Івана Мазепи) знаходиться у Московському кремлі.

 Так само розграбовано було і численні церкви Батурина - ікони, дзвони, коштовності розчинилися на просторах Росії. Так, нещодавно, співробітники МГУ доповіли що на дзвіниці Нікольського кафедрального собору міста Оренбург знайдено дзвін "Голуб", який було відлито в 1699 році на замовлення Івана Мазепи для Воскресенської церкви Батурина. Це робота відомого українського майстра з Глухова -  Карла Балашевича. Крім голуба дзвін прикрашають зображення людини з булавою (можливо самого І.Мазепи) та герб гетьмана.

 Поряд із Цитаделлю розташована мурована Воскресенська церква - усипальниця останнього гетьмана Лівобережної України - Кирила Розумовського. Вона є яскравим зразком класичної архітектури початку XIX ст., оновлена після реставрації 2005-2008 рр. Тут збереглися ковані двері, але італійський іконостас, на жаль, не вцілів. Єдиний ансамбль із церквою утворює кам'яниця парафіяльної школи.

   Навпроти церкви - великий парадний Майдан Гетьманської слави. Його окрасою є пам'ятник "Гетьмани. Молитва за Україну" (автори - Микола та Богдан Мазури).

 

  Дуже добре, що біля відновлених пам'яток встановлені таблички з іменами меценатів - людей, які своїми коштами допомагають відродженню знакових для історії України споруд, продовжуючи традиції, закладені великими синами нашої Батьківщини - Іваном Мазепою,  Вишневецькими, Терещенками, Харитоненками, Галаганами.
 Піднесення під час подорожі з Києва до Батурина додає дорога. Серце радіє не тільки  від споглядання полів із розкішними соняшниками і кукурудзою - від траси Київ-Чернігів, з-під селища Кіпті і аж до Гетьманської столиці прокладена нова чудова дорога.