Перемишль - польське прикордонне місто, яке стало брамою до порятунку для багатьох українців (частина 2)

 Географічне положення міста Перемишль і його перебування у складі різних держав пояснюють велику кількість храмів і монастирів різних конфесій.

 Із початку XIII століття Перемишль був центром православної єпархії, яка підпорядковувалась Київській митрополії. Це була одна з перших єпископських кафедр Галичини. Проіснувала вона до 1596 року, коли внаслідок Берестейської унії більшість Галицьких і Волинських єпархій стали греко-католицькими. Правда, саме єпархія Перемишля трималась аж до 1691 року, не зважаючи на утиски польської влади, зокрема короля Ягайла.

 Довгі роки головним храмом Перемишля був Собор Іоанна Хрестителя, спочатку дерев'яний, потім (з 1693р.) мурований, але к середині XVIII ст. храм прийшов в аварійному стані. Єпископ Атанасій Шептицький виділив кошти на будівництво нового храму, але їх вистачило лише на дзвіницю, в якій нині Музей дзвонів і файок (тобто люльок). Старий собор у 1779 році через аварійність закрили, а згодом розібрали.

 У 1784 році греко-католикам Перемишля імператор Йосип II передав колишній монастир ордену кармелітів. Головний монастирський храм освятили на честь Іоанна Хрестителя і до 1946 року він виконував функції кафедрального собору. Ну а потім греко-католиків вигнали з рідного міста, депортували і необхідність у їхній катедрі відпала. Храм, зведений у 1630 році за кресленнями вже відомого нам італійського архітектора Г.Аппіані, передали римо-католикам.

 У 1991 році Іоанн-Павло II відгукнувся на численні прохання вірян греко-католиків і передав громаді єзуїтський костел, розташований в самому центрі Перемишля. Цей храм побудований у стилі раннього бароко. В австрійський період він був зачинений і слугував за військовий склад. Зараз - кафедральний собор греко-католицької церкви, собор Святого Іоана Хрестителя. Нині храм у прекрасному стані, але не він є головним собором міста. У Перемишлі головною  римо-католицька церква. 

Собор Святого Іоана Хрестителя

дзвіниця собору Святого Івана Хрестителя

пам'яті закатованих голодом українців

зовсім поруч (через дорогу і нижче) з собором Святого Івана Хрестителя
 знаходиться монастир францисканців

також поруч, але вище знаходиться монастир кармелітів босих
і костел Святої Терези

головний фасад греко-католицького собору Святого Іоана Хрестителя

Через дорогу від храму знаходиться палац греко-католицьких єпископів, зведений у 1900 році.

 У місті діють греко- і римо-католицькі семінарії, колегіум іноземних мов.

будівля Латинської католицької семінарії

 Майже всі римо-католицькі храми Перемишля - це архітектурні перлини різних часів. Рухаючись з гори від Замку Казимежа до центру міста, першою зустрічає мандрівника Базиліка Внебовзяття. Цей величний храм будувався і добудовувався протягом століть. Про це свідчать різні за стилем частини собору.

Архікатедральна базиліка Внебовзяття
Пресвятої Діви Марії та Святого Івана Хрестителя

частий атрибут старих храмів -
сонячний годинник на стіні

 Ренесансний костел Святої Терези (раніше мав назву Собор Святого Іона Хрестителя) при монастирі отців кармелітів босих побудований у 1631 році на місті старезного православного храму XIV ст. "Стара катедра" належала українцям (греко-католикам) з 1784 до 1946 р. Храм розташований на пагорбі і має поряд ажурну дзвіницю. Отці кармеліти явно доволі ощадливо відносяться до пожертв - для мурів монастиря частково використано укріплення старої фортеці.

костел святої Терези

дзвіниця костелу Святої Терези

 Майже у центрі міста (за 200 метрів від площі з фонтаном і годинниковою вежею) височіє костел Марії Магдалени, Непорочної Діви Марії і францисканський монастир. Будувати сакральний комплекс почали у 1754 році, а завершили у 1778. Храм має пізньобарочний фасад з елементами класицизму. Перед головним входом в костел на терасі знаходяться 3 скульптури XVIII ст.: Непорочного зачаття Богородиці, Святого Антонія і Святого Егідія (Святого Жиля). До речі, в оздобленні храму приймали участь різьбярі по дереву та каменю зі Львова. Восени 2022 року в середині храму проводили реставраційні роботи, але навіть це не заважає замилуватися пишним внутрішнім оздобленням.

костел Непорочної Діви Марії та греко-католицький собор

задній фасад костелу Непорочної Діви Марії

окрім сюжетів з Біблії часто в польських соборах
можна побачити фрески з історичними сюжетами

а навпроти костелу розташована доволі симпатична кав'ярня

 Масштабні реставраційні роботи ведуться в комплексі костелу Святого Антонія Падуанського і монастиря францисканців-реформаторів. Інтер'єри костелу зберегли той вигляд, який мали з початку XVIII ст. Храм оформлений фресками Станіслава Строїнського. Поряд з храмом знаходиться пам'ятник охоронцю монастиря - Христину Шиковському, який 9 жовтня 1672 року зібрав жителів Перемишля і здійснив напад на татарський табір біля селища Комарниця.

костел Святого Антонія Падуанського

охоронець монастиря

костел Святого Антонія Падуанського вночі

внутрішній двір костелу Святого Антонія Падуанського

 Площа у центрі міста приваблює затишним сквером і фонтаном, що підсвічується у вечірні часи. Орієнтир для всіх, хто вперше потрапив до Перемишля - башта з годинником. Вежа висотою 34 метри мала стати дзвіницею греко-католицького храму. Будівництво підтримувала сама імператриця Марія-Терезія. Але після її  смерті роботи припинили. Пізніше у вежі встановили годинниковий механізм.

пам'ятник Іоану-Павлу II

 З 1996 року у башті з годинником працює єдиний у Польщі музей дзвонів і курильних трубок. Виготовленням дзвонів займається родина Фельчинських (8 поколінь). Передзвін їх творінь можна почути не лише в Польщі. У музеї представлено багато дзвонів великих і малих, є навіть дзвін з міської ратуші, відлитий в далекому 1749 році.

історія дзвонів

 Виготовлення люльок - теж родзинка Перемишля. Саме тут працюють 7 майстерень, що виготовляють люльки для всього світу.

майстри і приладдя

 На самому верху годинникової вежі знаходиться прекрасний оглядовий майданчик, з якого відкривається чудовий вид на стару частину міста. Видиратися наверх вежі потрібно пішки, але ви цей шлях подолаєте, адже паралельно будете вивчати історію створення дзвонів та куріння табаку, що точно допоможе відволіктися.

самісінький верх вежі

 Поряд із затишним сквером розташовані ресторани, піцерії, кав'ярні, кондитерські та усілякі крамниці і чомусь дуже багато контор, що видають кредити готівкою.

  Вокзал Перемишля (і вулиці навколо), зведений у 1860 та перебудований у стилі віденської сецесії у 1895 році - простора будівля, зручна для подорожуючих (щоправда, лише в тому випадку, якщо в них нема проблем з ногами, бо ліфтів нема). Внутрішнє оздоблення дуже гарне, але чомусь забороняють фотографувати. Ну і прикмета нинішнього часу - волонтерський пункт для допомоги біженцям з України (вкотре кажу - дякую Польща!).

Небагато знайдеться місцин, де б не нагилила росія.
Це пам'ятний знак до 55-ї річниці висилки поляків до
Сибіру (жовтень 1940 року) "Пам'яті поляків, мешканців землі
Перемишльської, котрі познали пекло сибірської зими,
тим, хто лишився в ній назавжди і тим, яким вдалося пережити"

  В центрі міста багато кам'яниць, вигляд яких нагадає вам чи то Чернівці, чи то Відень.

 Лишилися не дослідженими площа Ринок, Ратуша, фонтан-ведмедик, також не помацаним в жодному потрібному місці залишився бравий Швейк, бо площу Ринок чепурили. Також ніженьки не донесли до набережної маршалка Пілсудського і не потинялися мурами фортеці Перемишль (певні частини якої, кажуть, доволі добре збереглися - шпиталь казарми, штаб). Але це не привід для суму, це лише план на нову зустріч з містом.