Бердичів - багате на історичну і культурну спадщину місто.

 Бердичів - місто, що має не тільки цікаву і буремну історію, а й може похвалитися славетними пам'ятниками, які викликають справжнє захоплення у туристів. Розташований цей районний центр на березі річки Гнилоп'ять на відстані 45 км від Житомира.

 Місто було засновано ординським царенком Бердичем і назване його іменем. Царенок полюбляв розкішне життя і тому його замок був місцем святкувань, на які запрошувались відомі митці. Пізніше Бердичів зазнав серйозних руйнувань і відбудовувала його родина Тишкевичів, що володіли цим та іншими містечками.

 Саме Бердичів був найбільш єврейським містом у Російській імперії, що визначила землі навколо Житомира для компактного проживання єврейського населення. У XVIII-XIX ст. 80% населення міста Бердичів складали етнічні євреї. Саме це місто мало назву "Волинський Єрусалим". На жаль, це унікальне творіння було дуже понівечене у роки Другої Світової війни і, особливо, перебудовами у часи УРСР. Але до мозаїки сучасного Бердичева входять багаточисельні старі будинки і колоритні подвір'я минулих часів.

 Найбільш значущою і відомою спорудою у місті Бердичів є монастир-фортеця Ордену босих кармелітів. Поєднання стилю бароко у храмових кам'яницях із суворими оборонними мурами фортеці робить цю архітектурну пам'ятку унікальною на теренах України. Монастир розташований на мальовничих пагорбах над річкою Гнилоп'ять.

 1546 рік вважається роком заснування міста Бердичів, але згадки про нього  датовані ще 1320 роком, коли ця місцина була подарована родині Тишкевичів Великим князем Литовським Гедиміном.

 За легендою, київському воєводі і власнику великого маєтку в Бердичеві Янушу Тишкевичу під час його перебування у полоні у турків наснився сон, в якому монахи-кармеліти моляться за його визволення перед іконою Богородиці. Прокинувшись Тишкевич дав обітницю, що в разі, якщо Матір Божа допоможе його звільненню, він побудує на її честь монастир у Бердичеві. Свою обіцянку він таки виконав: звів монастир і, навіть подарував йому родову реліквію - ікону Божої Матері Сніжної.

 Для побудови монастиря Тишкевич віддав ордену кармелітів свій фамільний маєток, де в 1630 році і була заснована святиня. Протягом 1634-1642 років зводився Маріїнський костел і господарчі будівлі. Окрім того, монахи активно працювали над укріпленням оборонних споруд. В липні 1648 року Бердичів був взятий військом Максима Кривоноса і кармеліти на довгі роки покинули місто - переїхали до Львова та прихопили із собою чудодійну ікону.

 Більше 100 років (аж да 1768р.) створювалися могутні фортифікації навколо монастиря-фортеці. Було значно розширено периметр кам'яних мурів, споруджено земляний вал із частоколом. Але фортеця знов не встояла перед 8-тисячним корпусом генерала Кречетникова після 25-денної осади.

 XX сторіччя принесло багато випробувань монастирю-фортеці. Тут був і тимчасовий штаб армії Будьонного (1917-1920 рр.), і історичний музей, історично-культурний заповідник та музей революції і атеїзму, міський кінотеатр і гімнастичний зал, художня і музична школа. Під час Другої Світової війни майже половина споруд комплекса була зруйнована. 15 листопада 1991 року костел було повернуто католицькій громаді, яка своїм коштом почала реставраційні роботи, які тривають і сьогодні.

 До комплексу будівель монастиря-фортеці входять надбрамний комплекс, костел Непорочного Зачаття Діви Марії, корпус келій, дзвіниця, флігель (в якому розташований історичний музей, фортифікаційні муровані стіни із дозорними баштами (та неабиякими контрфорсами).

 Справжньою окрасою усього комплексу є Маріїнський костел, який виконано у стилі бароко за проектом архітектора Яна де Вітте. Храм прикрашений пілястрами і напів колонами коринфського ордера. На фасаді храму - образ Богородиці і кам'яні фігури Богородиці, Іоана Хрестителя та Святої Терези.

подвір'я монастиря-фортеці

Короткий життєпис Санктуарію

в середині верхнього храму

  Нова ікона Матері Божої Бердичівської була освячена 9 червня 1997 року в костелі Святої Ядвиги у Кракові Папою Римським Іваном Павлом II, наступного року під час престольного свята на честь Матері Божої з гори Кармель (19.07.98р.) нова ікона була коронована папськими коронами. В 2011 році Конференція Єпископату України надає монастирю титул Національного Санктуарію. Відроджена після багатьох років комуністичного руйнування сенсів, святиня знову дарує зцілення зневіреним, повертає радість життя віруючим (розклад богослужінь можна віднайти на сайті Києво-Житомирської дієцезії).

 Перед брамою Санктуарію на площі Івана Павла II вірян зустрічає пам'ятник Папі Римському Івану Павлу ІІ. Пам'ятник було освячено в 2015 році у день відзначення річниці коронації ікони Матері Божої Бердичівської. В Бердичеві вважають, що Святий Отець Іван Павло II мав дуже особливе ставлення до цього міста, адже навіть у своїй проповіді під час візиту в Україну він говорив, що "Думкою і серцем лину до Бердичева…, і набожно припадаю до ніг Діви Марії, благаючи для всіх Її материнського заступництва".

 Певним туристичним провідником по місту може бути Європейська вулиця. Тут окрім стареньких кам'яниць мандрівника зустрічає головний православний храм Бердичева - Свято-Миколаївський собор. Комплекс складається з храму та дзвіниці, які побудовані в стилі рококо у 1908 році.

Свято-Миколаївський собор

Свято-Миколаївський собор та вулиця Європейська

   Далі по вулиці - відомий костел Святої Варвари і грот Діви Марії. Костел має давню історію - будівництво його було розпочато в 1729 році за кошти Варвари Радзивілл. Споруда була дерев'яною, але в 1826 році її замінили кам'яною, яка була витримана у стилі бароко. Опіка князівського роду Радзивіллів допомагала католицькій громаді храму бути ледь не найбагатшою у краї аж до XX століття. Більшовики конфіскували і націоналізували все цінне, що було у храмі, а в 1937 році святиню взагалі зачинили. У роки Другої Світової війни, як і багато інших храмів в різних містах, богослужіння були відновлені і відбувалися аж до 1947 року. Суттєві руйнування відбулись у повоєнні роки, коли у храмі було облаштовано склад, а потім - дитяча спортивна школа. Було замуровано головний вхід, а вівтар і хори просто знищено. І тільки у січні 1991 року святиню повернули вірянам. У травні 1999 року було відкрито меморіальну дошку на честь 200-річчя Оноре де Бальзака. Адже саме в цьому храмі у березні 1850 року були повінчані великий французький письменник і графиня Евеліна Ганська.

 Костел Святої Варвари у Бердичеві знаний у світі ще й тому, що тут вчився грі на органі великий композитор Фредерік Шопен.

Костел Святої Варвари

Грот Діви Марії

  Далі вулиця Європейська приведе до Хоральної синагоги і Бердичівського пивзаводу із бочкою - пам'ятником місцевому пиву. На тепер на заводі варять 10 сортів "живого" пива під брендом "Бердичівське". В місті тут і там зустрічаються архітектурні родзинки, хоча і не всім пощастило причепуритися.

  На виїзді з Бердичева у бік Житомира розташований грандіозний єврейський некрополь. Тут збережені із написами на ідиш тисячі кам'яних надгробків. Надгробки мають характерну форму у вигляді "башмаків" - мацев. Вивчати історію предків сюди приїздять дослідники із Ізраїля. Мавзолей відомого раввина Леві Іцхака Бердичівського також знаходиться на старому єврейському цвинтарі. Леві Іцхак був знаменитим філософом  і проповідником, одним із засновників хасидского вчення, тому його могила - це місце паломництва хасидів різних країн.