Золочівський замок - елемент ланцюга оборонних споруд Західної України

 В середньовіччі замки-фортеці були розташовані приблизно на відстані 35 км один від одного (денний кінний перехід). Неспокійні часи вимагали захисту території і населення. Заснування міста Золочів і походження його назви загубилося у віках. У давньоруські часи на місці Золочева існувало легендарне Радече, що було зруйноване на початку XIII ст. внаслідок ординських набігів. Жорстокість кочовиків відома. Жителі, які залишилися живими, змушені були шукати порятунку у болотах. Для пересування у болотистій місцині доводилось будувати стежки на дубових палях. На початку XX ст. під час  облаштування у місті водогону були знайдені залишки тих "стежок" і паль, що немов законсервувалися у торфовищах.

 Місто з 1442 року належало родині Сєнинських, згодом стало власністю Зборовських та Собеських. У 1523 році Золочів одержав Магдебурзьке право.

 Замок добре зберігся. У плані він являє собою видовжений чотирикутник з п'ятигранними бастіонами по кутах. Розташований на пагорбі у південній частині міста Золочів. Кожний оборонний мур був понад 100 метрів завдовжки та 11 метрів заввишки. Рів ,який оточував замок водою не наповнювався, однак був дуже глибоким, а в його дно було вбито загострені палі. Вали перед стінами облаштували такими, щоб у випадку ворожого нападу гарматні снаряди потрапляли у земляні насипи і не пошкоджували облицювання стін.

бастіони Золочівського замку

башта та захисний мур замку

вихід на стіну з житлового корпусу замку

в'їзд у замок

 Золочівський замок-фортеця веде свій  початок від давньоруської фортеці, що існувала тут давно і була спалена татарами. Мурована твердиня була створена у  1634-1636 роках для воєводи Якуба Собеського, батька майбутнього короля Польщі (про якого вже згадували в розповідях про 2 інші замки Золотої підкови Львівщини: Олеському та Підгорецькому).

 У XIX ст. бастіони  мали вже тільки декоративне значення. На кожній з веж знаходилися кам'яні плити з гербами. В'їзна брама мала годинник та розвідний міст. Під головною брамою починався таємний підземний хід, що дозволяв непомітно залишати замок під час облоги.

В'їзна брама Золочівського замку

 Замок збудований у стилі пізнього ренесансу з елементами бароко. На замковому подвір'ї знаходиться Великий палац - двоповерховий житловий корпус. Під усією будівлею житлового палацу розташовані льохи-підземелля. Їх наявність дозволила створити у житловому корпусі зручні внутрішні комунікації: систему водопостачання (6 внутрішніх ватерклозетів і це у XVI ст.!), водовідведення і теплопостачання - печі і каміни.

 У 1672 році замок був здобутий і зруйнований турками, які після повернення Польщі цих територій, вимушені були його ж і відбудовувати вже як військовополонені.
 Окрасою Золочівського замку є Китайський палац (XVIII ст.). Китайський палац єдиний в Україні і один з трьох вцілілих в Європі - зразок східної архітектури. Його побудову пов'язують із модою на все східне, що панувала серед місцевої шляхти.. Палац відреставрований і сьогодні тут представлено експонати зі східної колекції Львівської галереї мистецтв. Поряд закладено східний парк, в якому відбуваються чайні церемонії.

Китайський палац Золочівського замку

  У 1686 році замок став власністю короля Яна III Собеського і був однією з його улюблених резиденцій. Після смерті Яна III тут інколи мешкав його син Якуб. У 1740 році замок і навколишні землі придбали Радзивілли і дещо недогледіли за своїм маєтком - замок підупав.
 У 1802 році занедбаний маєток придбали поміщики Комарницькі, котрі переробили всі будівлі на житлові приміщення. В 1840р. Комарницькі набавились із замком і продали його австрійському уряду, який облаштував у Золочівському замку в'язницю. Цю похмуру традицію було подовжено і в XX ст. З 1939 року тут містилися катівні НКВС, гестапо і знову НКВС. До червня 1941 року "совєти" встигли закатувати тут кількасот  місцевих мешканців. На згадку про ті страшні часи встановлено меморіальні плити та поруч із замком збудована капличка (1995 р.).

 З 1979 року замок передано для музейної експозиції Львівської галереї мистецтв. Дякуючи її багаторічному керівнику Герою України пану Возницькому, замок більш-менш приведений до ладу. Хоча в 2010 році стихія зруйнувала дах надбрамної вежі (і в 2011 він був все ще провалений).
 Окрім архітектури та виставок замку, прогулянок його валами мандрівників приваблюють ще й дивовижні камені, що перенесені на подвір'я замку з околиць Золочева. Дивні написи і малюнки збуджують уяву - кажуть, що написи на кам'яних брилах, то є дороговказ до величезних скарбів тамплієрів, Ну якщо ви не дуже вправні в розшифровці невідомої мови, то в одному з каменів є гарненький отвір і от якщо у той отвір сунути пальчик і покрути їм, а потім загадати якесь бажання, то воно неодмінно здійсниться. Якщо маєш матеріальне бажання, палець потрібно повертати в бік тернового, “мертвого”, вінка. Якщо ж твоє бажання романтичне - в бік вінка квітучого. Гіди і доглядачі замку жартують: якщо бажання не здійснилося - значить, палець був невірно повернутий, і треба їхати до Золочівського замку ще раз.

дороговказ до скарбів тамплієрів?

а цей камінчик здійснює бажання

Підгорецький замок - окраса Львівщини

  Підгірці - типовий приклад міста-резиденції. Назва місцевості, ймовірно, походить від імені Івана Підгорецького, першого власника Підгірців. У володінні цієї родини селище було із 1440 року. Перші згадки про Підгорецький замок датуються 1445 роком. Але свій впізнаваний вигляд замок набув у XVII ст. Його оборонні споруди збудовано у 1635-1640 рр. інженером Г. Бопланом. Будівництво фінансував польський шляхтич Станіслав Конецпольський, який викупив замок у Януша Підгорецького разом із навколишніми селами.

Підгорецький замок

 За задумом коронного гетьмана (і це не єдиний його титул) Станіслава Конецпольського у Підгірцях мала бути заміська вілла. Однак, спроектований італійським архітектором Андре дель Аква палац геть затьмарив своєю вишуканістю і красою магнатські резиденції у всій окрузі.

 Підгорецький замок у стилі ренесанс має триповерхову прямокутну будівлю палацу, оточеного системою бастіонних фортифікацій з ровом і казематами. Горизонтальна покрівля казематів утворювала терасу, що оточена балюстрадою. Підгорецький замок має певні риси оборонної споруди, але головне в його архітектурі естетика і краса.

 У 1682р. молодший Станіслав Конецпольський відписав частину своїх маєтностей разом із Підгірцями королевичеві Якубові Собеському, а потім вони потрапили до Константина Собеського - молодшого сина короля Яна III. У 1720 році палац відкупили магнати Жевуцькі, які перетворили замок на місце розваг і гучних утіх. Він поповнився великою кількістю різноманітних творів мистецтва, книг, зброї, меблів.
 Зали і галереї замку були багато декоровані ліпниною і позолотою. Оздоблення було пишним і елегантним. У палаці було 11 залів, мозаїковий кабінет, два передпокої, облаштовані були дивовижні стилізовані кабінети: золотий, зелений, дзеркальний та китайський. У замку були свій оркестр і театр.
 Наприкінці XVIII ст. Підгорецький замок почав поступово втрачати свою велич і красу. Один із спадкоємців на прізвисько "Емір" багато років провів на Близькому Сході. Після повернення про замок не дбав, вів дивний спосіб життя, займався алхімією, але філософський камінь так і не віднайшов. Останній власник Підгорецького замку, нащадок давнього русько-литовського роду Роман Сангушко (початок XX ст.) більше цікавився автомобілями ,але вивіз найціннішу частину колекції замку у Бразилію.
 З приходом "совєтів" решту майна пограбували, а після великої пожежі у 1956 році від палацу залишилися тільки стіни. В 60-х роках минулого століття споруду дещо підлатали і відкрили тут санаторій для хворих на туберкульоз (в 2011 в допоміжних будівлях маєтку все ще був туберкульозний диспансер). Тепер замок, який називали Галицьким Версалем, поволі повертають до життя.

головний в'їзд до палацу прикрашений гербами колишніх власників

Підгорецький замок мав неабиякі захисні мури та спеціальні місця для вартових

захисні споруди замку

  Підгорецький палацовий комплекс не раз слугував своєрідним декором на зйомках відомих художніх фільмів. Тут, свого часу, знімали такі популярні фільми: "Богдан Хмельницький", "Д'Артаньян і три мушкетери", "Дике полювання короля Стаха",  "Помилка Оноре де Бальзака", "Потоп".
 У замковий комплекс, окрім палацу і різноманітних службових будівель входять ще костел Святого Йосипа (архітектор Кароль Романус, 1788 р.) та бароковий Гетьманський заїзд XVIII ст., на південній стіні якого розташовано сонячний годинник. Костел Святого Йосипа стоїть на вході до Підгорецького замку. На фасаді - дві колони, з яких на прихожан вдивляються постаті Йосива і Богоматері. Одразу за брамою є пам'ятник солдатам, що загинули в цих місцях у роки Другої Світової війни.

костел Святого Йосипа