Нотатки з мандрів: Замок-фортеця Паланок в Мукачевому - вражаючий архітектурно-військовий і історичний об'єкт

Місто Мукачеве знаходиться на відстані 42 км від Ужгорода. Відомо, що від XI-VI ст. до Різдва Христового тут, на горі Тупча існувало поселення людей. Проте першу писемну згадку про місто зустрічаємо у хроніці "Діяння Угорців".

Небагато в світі знайдеться країв, яким би доля призначила таку героїчну роль, як наша Україна. Криваві бої та війни точилися тут протягом віків. Найбільшою славою вкрилася українська земля, ставши "оплотом християнства" у боротьбі проти експансії ісламу (хоча військові союзи з турками або татарами були не рідкістю і доволі успішними). Свідками тих подій стали замки і фортеці, що будувались в стратегічних місцях на відстані денного переїзду верхи між ними. На зміну дерев'яним твердиням часів Київської Русі, постали муровані фортеці, збудовані литовськими і польськими магнатами.

замок Паланок

Мукачівський замок-фортеця - це могутня твердиня, що чудово збереглася, і є значущою пам'яткою не тільки для Закарпаття, а і для всієї Європи. Такого масштабу фортець вціліло не більше п'яти. Замок Паланок руйнувався і знову відроджувався. Багато століть фортеця на горі була нездоланною - ані половецький хан Кутешко в 1086 році, ані хан Батий в 1241 не змогли взяти, тоді ще дерев'яний, замок-фортецю.

Замок Паланок розташований на горі вулканічного походження на висоті 68 метрів. Про виникнення замку точних історичних даних немає. Припускають, що у IX-X ст. на горі було невелике укріплення, що охороняло рубежі Київської Русі за Карпатами. Згодом тут звели феодальний замок. Великі перебудови фортеці пов'язані з іменем подільського князя Федора Корятовича (1396-1414рр) та відомою багатою родиною трансильванських князів Ракоці (XVII-XVIII ст.). Будували твердиню зверху вниз протягом століть.

Складається замок з чотирьох терас, на яких збудовані три замки: Верхній (самий укріплений і найстарший - XIV-XVI ст.), Середній (XVII ст.) та Нижній (XVIII ст.).На початку XVIII ст. на першій, нижній терасі спорудили останню будівлю замку - башту для охорони воріт.

макет замку Паланок

К моменту, коли фортеця стала власністю Федора Корятовича, стало зрозуміло що дерев'яні частоколи і стіни та земляні вали не можуть витримати потужної руйнівної сили гарматних пострілів, тож було розпочато зведення кам'яної укріпленої фортеці на місці дерев'яної. Спочатку постала одна квадратна башта (донжон) - Стара, згодом, у 1401 році Стару башту обвели сухим ровом і захисними мурованими стінами з чотирма круглими вежами.

У внутрішньому дворі Ф. Корятович наказав викопати колодязь, адже, зрозуміло, що без води не встоїть жоден гарнізон, навіть за товстелезними стінами. З цим колодязем пов'язана легенда Замку Паланок. Колодязь дуже глибокий - 85 метрів і широкий (2,5 м.). Копали його дуже довго і води все не було, аж ось перед Федором Корятовичем постав дідько власною персоною і запропонував привести воду до колодязя за мішок золотих. Князь пропонував чортяці власну безсмертну душу, адже добре знав, що казна порожня, але той наполягав саме на золоті. Чорт виконав свою обіцянку - вода у колодязі з'явилася, а ось Корятович обманув - віддав маленький мішечок з парою золотих і сказав, що маленький мішок також мішок. Чорт образився і стрибнув у колодязь і, кажуть, періодично завиває звідти. Навпроти колодязя постала сучасна бронзова скульптура князя Корятовича, яка, кажуть, виконує бажання. Що потрібно натирати у князя ви швидко зрозумієте, адже його вказівний палець виблискує, наче золотий 😉. Але за виконання бажання потрібно заплатити, щоб допомогти князю погасити борг.

Федор Корятович

У XVI-XVIIст. Мукачівщина стала тереном боротьби між державою Габсбургів та нескореною Трансильванією. В ті часи фортецю кілька разів нищили, продавали, програвали та віддавали у заставу. Зрештою, в 1633 році її придбав за шалені кошти - 200 тисяч форинтів трансільванський князь Дьордь I Ракоці (батько відомого нам по прогулянках Ужгородом Дьордя II Ракоці). Справу реконструкції замку-фортеці продовжила його дружина Жужанна Лорантффі. Два герби висічені над входом до башти Верхнього замку та в приміщенні музею, зображують поєднані герби Трансильванії (Семигорода) та роду Лорантффі. Зрештою, замок став резиденцією князів Ракоці.

вхід до замку Паланок

галереї Верхнього замку

один з бастіонів замку

Далі були буремні часи: участь володарів замку у війні проти Габсбургів, опір турецьким військам і знову участь в повстанні проти Габсбургів, ітогом стало позбавлення князів Трансільванії маєтків в мальовничому Закарпатті (Замок Берегвар змінив господаря також внаслідок перемоги саме Габсбургів, а не куруців).

Найяскравішою сторінкою в історії Мукачівського замку стала облога австрійськими військами, що тривала майже 3 роки (1685-1688 рр.). Обороною замку керувала жінка - вдова Ференца I Ракоці та дружина ув'язненого в австрійській тюрмі Імре Текелі. Керувала настільки успішно, що над австрійськими військовими сміялися у всіх салонах Європи. Але припаси все ж стали закінчуватися і княгиня була змушена підписати капітуляцію фортеці. Ілону Зріні заточили у католицький монастир і розлучили із донькою і сином Ференцем II Ракоці. Бронзова Ілона Зріні із сином вітає чемних мандрівників на терасі Верхнього замку.

Ілона Зріні та Ференц II Ракоці

Після поразки повстання куруців проти австрійців, Мукачівський замок став власністю Габсбургів і поступово втратив своє оборонне значення. Наприкінці XVIII ст. замок став в'язницею, тут утримували політичних в'язнів, В 1897 році замок перебудували і перетворили на казарми. За Совєтів тут було професійне училище, а з 1993 року - історичний та краєзнавчий музеї і картинна галерея.

У роки війни з Наполеоном у замку протягом трьох місяців (з 11.12.1805 по 06.03.1806) зберігали найбільшу святиню Угорської держави - корону Святого Стефана. Цю реліквію інколи називають символом минулого і сьогодення об'єднаної Європи.

Одну з версій назви міста Мукачеве пов'язують саме із замком Паланок - начебто мешканці так змучувалися, забезпечуючи потреби замку, що це закарбувалося в назві міста. Окрім правдивих історій про важку працю по зведенню товстезних стін і зрубуванню рослинності на пагорбах замку, розповідають ще й чудасії на кшталт того, що і пагорб під замком зробили вручну.
Мандруючи галереями та бастіонами замку, крім відвідин декількох експозицій музеїв, маєте змогу відвідати ще й екуменічну церкву - храм, в якому можуть проводити служби різні конфесії (відновили церкву в вересні 2006 року). І обов'язково зверніть увагу на панорами, що відкриваються із замкових стін.